TextBook — Даремно ти так… — Микола супить брови, морщить чоло i, немов пiрнальник перед стрибком, вдихає в себе якнайбiльше повiтря. — Я так не думаю. Є й iншi слова. От послухай:
Пiвнiч чорна, наче вугiль,
Ходить тiнь на площi Юра,
В'ються обручами смуги
На блискучих сiрих мурах.
Мiсяць — таємничий перстень,
Вправлений у ночi гебан.
Будеш в срiбнiм сяйвi мерзти
Пiд холодним дахом неба…
— Це що?
— Це Богдан-Iгор Антонич. Минулої недiлi ми з Сашком їздили в лiсосмугу за мiсто — там спекулянти книжки продають. Прямо iз землi… Є такi раритети — початку сторiччя! А от iще:
…I сиплеться тютюн мiж тонкоти
листкiв — на аркушi й рядки нерiвнi,
де зовсiм як птахи — спiвзвуччя дивнi
за пiвнiч кличуть просто так зайти…
За пiвнiч вiкна — вхiд, звiдкiль пролiг
У царство шахiв шлях — ступнеш ногою
Й скуштуєш достославного напою
Й не знатимеш нi добрих, анi злих!
— Богдан-Iгор Антонич? — iз задоволенням вимовляє Анна-Марiя досi не чуте прiзвище. Жар не йде з її тiла, Миколка ще тримає її руку у своїй.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шості двері» автора Роздобудько І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА“ на сторінці 8. Приємного читання.