Розділ «Анекдоти давні і сучасні»

– Тихо, куме… То їхня пляшка…

Кум Петро і кум Іван дістали десь книжку про біологію і читають її разом:

– Дивіться, – каже кум Петро, – що то за чудеса на тім Божім світі. От, куме Іване, ви умрете, вас поховають, а потім на вашій могилі виросте трава, ту траву спасе корова, прийде на моє подвір’я та й лишить там – знаєте що?… А я вийду з хати та й скажу: «Ой, куме Іване, але ж ви змінилися, дуже змінилися!».

– То так, куме. Але ж і ви можете відійти на той світ. Виросте на вашій могилі трава, корова її спасе, ітиме попри моє подвір’я і покладе – знаєте що? А я вийду з хати і скажу: «Ой, куме Петре, але ж ви якими були – такими й залишилися…»

– Чого це ви, куме, вчора з хати вискочили такі червоні як рак і такі сердиті?

– Ой, куме, не питайте. Зайшов до хати. Бачу, в ліжку під ковдрою ніби двоє вовтузяться. Я схопив виделку – що під руки попало – штрикнув. Аж тут жінка з кухні: «Іване, там до тебе брат з жінкою приїхав, лягли відпочити…»

Голова колгоспу встав на зборах та й каже:

– Позаминулого року посіяли буряк на ближчому полі – довгоносик з’їв, минулого року посіяли на дальньому полі – знову довгоносик з’їв! Що нам робити в цьому році?

Аж кум Іван обізвався:

– Давайте нині всі поля буряком засіємо – най той довгоносик подавиться!

Зустрілися два куми на базарі, один місцевий, другий із сусіднього села. Місцевий і каже:

– Куме Петре, ходімо до мене, пляшку розіп’ємо.

– Та ні, куме Іване, я маю пляшку, ходімо до ставочка, там і вип’ємо.

– Як то, куме? Вдома ж і борщ, і сало…

– Ет, куме! На природі ліпше п’ється. Якоїсь травички на закуску увірвемо. Та й захмеліємо…

– Ні. Куме, ходімо до мене!

– Не піду…

– Чому?

– Я з вашою жінкою сплю…

– І я з нею сплю. То що ж, мені теж додому не ходити?…