Розділ «Анекдоти давні і сучасні»

– Випиймо, куме, думаючи, що це горілка.

Випили. За якусь хвилину Гнат як зацідить кумові у вухо:

– А тепер, куме, думайте, що я напився.

Зустрілися за чаркою двоє кумів. Один і каже:

– Ти знаєш, куме, коли я вчора їхав другим номером трамвая по вулиці Зеленій, то навпроти мене сидів письменник Василь Стефаник.

Кум подумав і сказав:

– Знаєш що? Хоч ти і кум, але не бреши! Бо другий номер по вулиці Зеленій не ходить!

Двоє кумів добре напилися в корчмі та й пішли додому. Один кум помітив собачу будку.

– Шарику! Гей, Шарику!.. Ну, що ти мовчиш? Тобі що, важко загавкати до хазяїна? От ледацюга! Мовчиш… У тебе ж зовсім проста робота – гавкати і все. Мені б таку роботу!..

Прийшов кум Панас до кума Остапа в гості.

Господар дістав кварту і дві чарки: одна величенька, грамів на двісті, а друга – грамів на п’ятдесят. Наливши, Остап каже:

– Ви, куме, беріть чарку, яку хочете, а я оцю, – і взяв велику.

Прийшов якось до кума Дмитра у гості кум Іван з жінкою. Посідали за стіл, налили, випили. Коли вже усі традиційні тости вичерпалися, кум Іван каже:

– Давайте вип’ємо за Дмитрового сина!

– А навіщо за нього пити? – здивувався Дмитро. – У мене такий син, що й сам здужає випити за себе. Тільки дай…

– Куме, ти знаєш, що моя жінка каже? Каже, що усіх би п’яниць примусила блекоту їсти.

– Е, куме, що твоя! Он моя нахваляється як! Каже, коли б моя воля, то зібрала б усіх алкоголіків, напоїла б до посиніння, а похмелитися на другий день не дала б.

Зустрілися два куми.

– Ти так схуд. Що сталося?

– А я періодично стрес роблю організмові.