Розділ «Анекдоти давні і сучасні»

Стоїть п’яний кум під стовпом і гамселить по ньому кулаком з усієї сили. Підходить другий кум та й питає:

– Що, нема нікого вдома?

– Та ні, – відповідає той, – світиться. Не хочуть відчиняти.

– Куме, чому ви, граючи зі мною, завжди виграєте?

– Тому що ви завжди програєте.

– Дивися, куме, які дивні люди. Скажіть, що на небі один мільярд двісті тридцять чотири мільйони п’ятсот шістдесят сім тисяч вісімсот дев’яносто зірок, і кожен повірить. А напишіть на лавочці «Обережно, пофарбовано» – і кожний неодмінно помацає пальцем (аби переконатися) і, звичайно, забрудниться. Дива та й годі!

– Куме, чому ви такий засмучений?

– Мій пес утік.

– То дайте оголошення в газеті.

– Хіба ж собаки читають газети? Хіба що оголосити по телебаченню. Він так розумів кожне моє слово…

– Уявіть собі, кумонько, у мене завжди так і крутяться думки в голові! Так і бігають!

– Що ж тут дивного?! Вони мають багато вільного простору.

Два куми на іподромі:

– Куме, постав на ту третю конячку. Вона прийде першою – я домовився з жокеєм.

– А з конем?

Іде Іван п’яний додому та ще й босий. По дорозі зустрічає його кум і питає:

– Де ж це тебе, куме, носило, що нові черевики загубив?

– Та потрапив у калюжу і загубив один черевик… Шукав-шукав – не знайшов.

– А де ж другий?

– Та, думаю, висохне калюжа, знайде хтось один черевик… Що він з ним робитиме? То я взяв та й другий туди кинув. До пари!..