Але Лізу таки зачепило містичне порівняння, і вона вимагала пояснень.
– Та я не ображаюся на вас, просто мені цікаво, чим же я схожа на ну легендарну…
– …утопленицю! – озвався наймолодший, мабуть, поціновувач привидів. Але, вловивши осудливі погляди друзяк, додав: – Тобто у хорошому значенні цього слова.
Невдахи-залицяльники разом із дівчатами зайшлися спільним сміхом, який остаточно подолав напругу між двома «ворожими таборами».
– Донька мірошника нагуляла дитину від шевця і не знала, як сказати суворому батькові, – нарешті просвітив дівчат Кєша. – Ну, а вона одна в батька була, а мати її втекла з коханцем. Мірошник беріг дівчину, як зіницю ока, ще часто лупцював. Тому тієї трагічної ночі вона блукала сама островом, заливалася слізьми. А тоді кинулася в річку. З тих пір вона виходить на берег і зазирає в очі всім, кого зустріне. Але люди її не бояться. Швидше, жаліють. Бо виглядає дівка так розгублено…
– Наче їй підсунули фальшиві гроші, – не втрималась Марта. – Ну що ж, прекрасна сумна історія.
– Тільки до чого тут я? – здивувалась Ліза. – Ви що, бачили ту утопленицю, що знаєте, як вона виглядає?
– Она Кєше снітся, – гигикнув рудий, – в обнажонном відє!
– Ага, хто про що. Я не бачив, а ось один місцевий житель Франц…
– Кафка, што лі? – не вгавав жартівник. – Так он, по-моєму, тоже прівідєніє!
– Та заткнись ти! То ж, значить, той Франц бачив її аж двічі.
Рудий, відскочивши трохи вбік:
– Вот что с людьми делает алкоголь!
Але Кєша, не звертаючи на нього уваги, продовжив:
– То вона точно схожа на… Ліза ж тебе звуть, правильно?
– Так, точно, – усміхнулася Ліза.
– Темне волосся, і бліда, і депресивний погляд…
– Сам ти депресивний! – запалилася Марта. – Не забивайте свої юні голови всякими дурницями. Он слухайте краще, що тьотя розказує! Цікаво, пізнавально і правдиво.
І всі раптом затихли й прислухались, що ж там розповідає «тьотя».
– Ходять легенди, що вночі тут з’являється водяний Кабоурек. За описом очевидців, цей дивний чоловік у мокрому зеленому пальті й капелюсі, обвішаний водоростями, любить відвідувати пивниці. Найчастіше він буває там, де музика грає не надто гучно, – натхненно оповідала жінка, дещо притишивши голос, що додавало містичності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Навчи її робити це» автора Малігон А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Навчи її робити це“ на сторінці 14. Приємного читання.