— Гей, ти там? — гукнув Ройтберг.
— Пилку? Тобі? Навіщо?
— Буду ліквідувати ріг у свого красеня, бо задихнеться, перетисне горлянку під вагою власної голови. Якась наволоч спаскудила тварину. Знав би хто — вбив би на місці. А ти чого перелякався? — після паузи підозріло промовив Ройтберг.
— Я? Ні! Я — нічого... Принесу.
— О’кей! — кинув слухавку Ройтберг. І знову схилився над версткою. Що робити? Кого підтримати? Про що писати?
Треба ретельно відстежити всі новини, а вихід чергового номера пригальмувати хоча б на тиждень...
Після прийняття цього мудрого рішення Ройтберг, не посвячуючи співробітників у свої міркування та плани, оголосив «короткий день» і вийшов на вулицю. Полоззя саней самі помчали його до будинку коханки. Час був, а настрій... Настрій підніметься...
* * *Але він не піднявся! Більше того, дурна баба, ледь прочинивши двері, засмикнуті на ланцюжок, ні сіло ні впало вихлюпнула на його нову дублянку полумисок з чимось гарячим. Розгублений і мокрий, він сів у санчата і попрямував додому.
— Де ти був? — суворо запитала дружина.
— Їздив! — невизначено буркнув Валентин Самсонович.
— А чого ти весь мокрий і смердиш? — підозріло обнюхала дублянку дружина.
Справді, дублянка Ройтберга смерділа вчорашнім курячим бульйоном. «От клята баба!» — подумки вилаявся Ройтберг, маючи на увазі обох.
— В їдальні облився, — сказав він і одразу ж увімкнув два джерела інформації: радіо і телевізор. — Щось таке робиться в світі... Нічого не розумію... Катастрофа якась.
По радіо, як завжди в цей час на каналі «Культура», тривав «прямий ефір» Ніни Ворон. Журналістка ледь встигала промовити дві-три фрази, як на неї сипався шквал дзвінків. Тема була актуальна: «Олені у трипільській культурі». Гість студії, дослідник прадавніх вірувань, наполягав на тому, що ці горді тварини вперше зародилися саме тут, а вже потім тисячоліттями мігрували на Північ. Він наводив приклади наскельних зображень та малюнків на прадавньому кухонному начинні — кам’яних ножах, кухлях та карафах. На них олені зображувалися як свійські тварини, котрі не тільки охороняли помешкання язичників, але й використовувалися для верхової їзди, як поводирі для сліпих, як вихователі дітей і навіть запліднювачі жінок. Як доказ він наводив давні фрески, на яких було зображено любовні сцени між людьми й тваринами.
— На деяких давніх малюнках можна побачити людинооленя і зробити висновок, що міфічні істоти, яких у Греції називали кентаврами, — насправді виникли саме тут... — говорив гість студії.
— Вибачте — у нас новий дзвінок! — час від часу перебивала його Ніна Ворон, — і тоді студія наповнювалася істеричними криками збитих з пантелику пенсіонерів, котрі в цей час завжди слухали радіо:
— Шановна ведуча, — говорив приємний баритон, — я є величезним прихильником вашої передачі! У вас чудовий голос, чи не могли б ми зустрітися завтра о сьомій в...
— Дорога радіопередача! Я телефоную з Яготина; і у мене питання до гостя студії: як він ставиться до того, що яйця в магазині подорожчали на 22 копійки, а цукор — на цілу гривню?
— Митро Митрович, — відповідав на попередній дзвінок лагідний жіночий голос, — я як членкиня гурту «Східні дримбарі» хочу категорично заперечити: в нашому магазині ціна на яйця стабільна.
— О, це ви, Марто Петрівно! — радів дозвонювач. — Марто Петрівно, як ваша нога? Не болить? Допомогла уринотерапія?..
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оленіада» автора Роздобудько І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОЛЕНІУМ-2006“ на сторінці 9. Приємного читання.