Розділ «ОЛЕНІУМ-2006»

Егей-егей!

Люди пенсійного віку, котрі ще пам’ятали цю запальну якутську пісеньку, ридали і довго викликали співака на біс. Виходячи на останній уклін, червоний і розпашілий від випитого за кулісами портвейну та несподіваних, давно забутих овацій, представник братнього народу вигукнув у мікрофон:

— Моя продєлала такій далекій дорога, щоби сказати вам: народ Якутії — з вами! А щоби у вас було таке ж гарне життя, як і у нас, голосуйте за... (він напружив чоло) Голосуйте за партію «Гегемонів»!

Толока заревла обуреними голосами, з усіх боків почувся свист. Артист прийняв це за знаки визнання і захоплення. До нього підскочив конферансьє і щось виразно почав пояснювати на вухо. Нарешті артист кивнув і знову зробив крок до мікрофону:

— Моя приїхала, щоби сказати вам: голосуйте за...

Толока напружилася і затихла. Задоволений реакцією, артист упевнено хитнув головою:

— ...за партію «Гегемонів»! — і з почуттям виконаного обов’язку попрямував за сцену, де на нього вже чекала група організаторів на чолі з ведучим.

Глядачі могли бачити, як у ту ж мить енергійно заколивалися брезентові куліси. Вони коливалися хвилини зо дві. Потім з-за них вискочив розпашілий конферансьє, на ходу поправляючи краватку, що вибилася з-за коміра дублянки:

— Брати і сестри, — гукнув він до натовпу, — наш гість так розхвилювався від вашого теплого прийому, що переплутав, за кого мав агітувати. У нього обмаль часу — він негайно виїжджає в інші регіони нашої країни. Отже, він вибачається і просить переказати, щоби ви голосували за партію «Наше — Краще!» На-ше-кра-ще! На-ше-кра-ще!!! — почав диригувати він, і неприємний інцидент потонув в інших, більш важливих емоціях толоки.

ххх

На правому боці майдану грав духовий оркестр. Під трибуною, плутаючись у валянках, танцювали пари.

Перебігши з однієї трибуни на іншу, конферансьє швидко взяв ситуацію у свої руки:

— Брати й сестри! Робітники й селяни! — відсапавшись, прокричав він. — Засідання антикастраційного круглого столу затягується. І можливо, буде перенесено на завтрашній день. Прошу всіх зберігати спокій! Лапландській тварюці — ні!!!

Його голос потонув у сотні задоволених вигуків.

— Поки ми чекаємо на рішення наших лідерів, — продовжував конферансьє, — прошу вас послухати «Апасіонату» у виконанні соліста Большого театру...

— Нечєловєческая музика... — прошелестів благоговійний шепіт у рядах «гегемонів».

На сцену викотили білий рояль...

Усі, хто мав мобільні телефони з цією мелодією, піднесли їх угору, ввімкнули звук і почали розгойдуватися в такт рухам піаніста...

Ошелешена і збита з пантелику Зоя ось вже кілька годин не могла вибратися з юрми людей, безтямно бродила поміж таборами, притискаючи до грудей свій кримінальний вантаж. Раптом їй спало на думку, що вона має підозрілий вигляд. Зоя стурбовано почала озиратися, чи немає за нею «хвоста». І одразу почула над своїм вухом:

— Сестро, сестро!