Розділ І ВІЗИТ ДО МОДНОГО ЛІКАРЯ

— Я сама з'ясую, дай мені той рахунок.

— Тримай, якщо хочеш. А це що? — чоловік, узявши до рук новенький босоніжок, уважно роздивлявся перламутровий ремінець і тонюсінькі підбори-шпильки. — Ніяк не збагну логіку жіночої моди. Особисто я волів би мати на вересень щось тепліше, на шнурівках…

— Та певне! А ще краще — калоші! — обурилась я, забрала у нього з рук взуття і пішла до кімнати.

— Я йду за цигарками, нам нічого не треба купити? — долинуло з кухні.

— Начебто ні… Ой! Пакети для сміття! Зайди у господарський магазинчик навпроти.

Наодинці розібрала решту покупок. Я не мала наміру демонструвати чоловікові всі куплені речі. Як йому пояснити, навіщо мені знадобились у вересні купальник і крем від засмаги? Я ж говорила: чоловіки нічого не тямлять у наших справах. До того ж, я була трохи не в гуморі тому, що забула в кав'ярні журнал. Добре, хоч гороскоп встигла прочитати.

КАМ'ЯНЕ ПЛЕЧЕ

Від природи я ляклива і нерішуча. Мені вкрай потрібне сильне чоловіче плече. І не чиє-будь, а Його кам'яне плече.

Він оцінив мою прихильність, але сказав, що йому сумно. Сумно, бо талант приречений на злидні й самотність.

Я запевнила, що злидні мене не лякають, а самотність спробую трохи скрасити.

Він відповів, що я трохи схожа на його колишню дружину, тільки у тої було розкішне біле волосся.

Я пискнула, що на роль дружини не претендую, а маю за щастя спробуватися на Музу.

Він мовчки глянув на мене і випив залпом рештки коньяку. Усі 400 грамів.

Я заплатила за три розбиті фужери, два люстерка, сорок тарелів, вісім носів і одну зламану щелепу, дала «на чай» офіціантові, хабара міліціонеру і по голові охоронцеві, закинула бездиханне тіло у таксі і повезла додому. До свого дому, оскільки колишня дружина Таланта прибрала до рук не лише двох дітей, а й спільну нерухому власність.

Він творив.

Я читала студентам лекції із французької граматики, насвистувала «Only you», чистила картоплю і, затамувавши подих, мила Його пензлі. Заодно перефарбувалась на блондинку і зробила хімічну завивку.

Він творив. І трохи непокоївся, що одного разу Його покине натхнення. Бо натхнення потребує належних умов праці.

Я продала бабусині коштовності, розтрощила стіну між залою та їдальнею й обладнала майстерню.

Він творив. І панічно боявся, що одного разу від перевтоми у Нього впаде гемоглобін. Це дуже небезпечно. Коли в Художника падає гемоглобін, опускається все, навіть руки.

Я оволоділа основами японського масажу, китайської медитації, індійського ексгібіціонізму та купила для Нього комплекс вітамінів, збагачених залізом.