Розділ «Андрій Курков Лагідний янгол смерті»

А нічне навантажування тим часом тривало. Я стояв біля крижастого Вані, якому Даша доручила посадити мене на шхуну. Він уважно стежив за тим, що відбувалося, час від часу перегукуючись із двома рибалками, що перебували на шхуні. Нарешті гукнув: «Усе! Боргів нема. Ще цього хлопчину візьмете до берега!» І при цьому він гепнув мене рукою по плечу, від чого я смикнувся. Чоловік унизу кивнув. Ваня кинув мій синьо-жовтий рюкзак униз, на шхуну. Рюкзак лунко гримнув на палубу — Даша на прощання щедро насипала туди рибних консервів, і тепер він важив, певно, кілограмів пятнадцять-двадцять.

— Давай, стрибай! — Ваня поглянув на мене.

До шхуни було метрів зо три. Вона трохи погойдувалася на хвилях. Мені стало страшнувато.

— Давай-давай, не дрейф! — підганяв Ваня.

Я переліз через бортик і знову завмер, зависнувши над палубою шхуни.

— Давай, зловлять вони тебе!

Я стрибнув, і справді, двоє рибалок зловили мене, пом’якшивши моє приземлення.

— Марате, заводь! — сказав один із них іншому.

Вони якось швидко зникли на цій невеличкій шхуні, залишивши мене самого серед лантухів, ящиків і звалених під правим бортом мереж із великими білими поплавцями.

Шхуна сіпнулась і почала відходити від височенного борту плавучого рибзаводу. Тут унизу, ближче до води, було прохолодно. Я присів на мішок і миттю підскочив — напоровся задом на щось гостре. Промацав руками і помертвів: у мішках поза всяким сумнівом була зброя — чи то гвинтівки, чи то автомати...

«Отакої! — подумав я, пересуваючись, щоб умоститися на ящику з консервами. — Гарна шхуна, з уловом...»

— Гей, братан, ходи сюди! — покликала мене постать, що визирнула з боку стернової кабіни.

Я взяв свій рюкзак і пішов. Зупинився біля кабіни. Тут же був вхід до каюти, розташованої попід палубою.

— Степан, — простягнув мені руку мужик, який мене гукав. — А там, за стерном, Марат...

— Коля, — представився я.

— Випити хочеш? — запитав Степан.

— Дякую, ні.

— Ну, захочеш — скажи. Ми самі не п'ємо, але для гостей завжди знайдеться... Ти, Колю, часом не маковий гонець?

Вдруге я почув схоже питання.

— Ні, — сказав я, не знаючи, проте здогадуючись, що може означати це словосполучення.