TextBook Вони з Анжелою потрапили в катастрофу?
Ні, він не пам’ятає. Трава, запах м’яти. Пластикова чашечка летить, розхлюпуючи коричневу рідину…
«Те, що ти мені підсипала з чай… Транкрелакс, здається… Як часто ти проробляла це?»
— Ви хто? — запитав Влад, розглядаючи бороданя.
— Називайте мене Булкою, — запропонував чоловік.
Він був мало схожий на здобний виріб. Смаглявий, сухорлявий, років двадцяти п’яти. Хоча борода додавала йому віку.
— Де…
Влад запнувся. Як запитати? Де Анжела? Де пані Анжела Стах? Де ця жінка?
— Пані Стах, — сказав бородань, — просила потелефонувати, коли ви очуняєте. Ось телефончик, — він витяг звідкись слухавку, швидко набрав номер, простягнув Владу: — Говоріть.
Думки у Владовій голові рухалися досі повільно, але він узяв слухавку з його рук.
Гудок. Гудок.
— Алло?
— Алло, — кинув Влад.
— Владе? — зраділа трубка. — Як ти?
— Чудово, — запевнив Влад.
— Ну, я зараз зійду вниз…
Короткі гудки. Зійду вниз?
Влад знову озирнувся. Так, вікна в приміщені розміщені високо, під самою стелею. Можливо, це напівпідвал? Можливо, зверху якась надбудова?
За вікнами сіріло небо. Ранок? Вечір? Сутінки? Похмура погода?
— Котра година? — запитав Влад у Булки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Долина совісті» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА П’ЯТА“ на сторінці 29. Приємного читання.