Розділ «СЕЗОН ПОЛЮВАННЯ НА ВІДЬОМ»

— Ні, просто в нього пароль «Таня», — Тетянка зашарілася, а Ірка на якусь мить їй позаздрила. «У Тетянки батько навіть комп’ютер на її ім’я замикає, а в мене… Ну й нехай, зате сама Тетянка — найкраща Ірчина подруга».

— Я знаю, що в чужу базу даних лазити не дуже добре, — швиденько сказала Тетянка. — Але ж я для важливої справи!

— Ну й що ти з’ясувала?

— Спочатку нічого. Нема там ніякого Аристарха Теодоровича! Я вже хотіла облишити цю затію, але потім вирішила зайти з іншого боку. — Схоже, Тетянка була дуже задоволена з власної кмітливості. — Увела ім’я їхньої жертви — Іващенка. І одразу ж з’ясувала: зовсім недавно в Іващенка з’явився конкурент, про це навіть у бізнес-газетах писали. І фотографія є. — Тетянка витягла з блокнота комп’ютерний роздрук: — Він?

Комп’ютерний роздрук з газетної фотографії був дуже поганої якості, але не впізнати голомозу макітру Аристарха було просто неможливо. Ірка кивнула.

— Ніякий він не Аристарх Теодорович, — переможно повідомила Тетянка. — Звичайнісінький собі Олександр Федорович, — вона на мить задумалася. — Хоча це теж круто, просто як Керенський.

— А це що за один? — ліниво запитав Богдан.

Тетянка ще раз зміряла його презирливим поглядом і в’їдливо процідила:

— Володар Мордора. До Саурона.

— Фігня, — з неприхованим задоволенням сказав Богдан. — До Саурона Темним Володарем був Моргот, — і, копіюючи Тетянчину манеру, видав: — Книжки читати треба!

— Та годі вам сваритись! — гаркнула Ірка. — Нам що, зайнятися більше нічим? Тетянко, а що цей Олександр-Аристарх собою являє?

— Повний ідіот, — запевнила Тетянка, чомусь глянувши на Богдана. — У нього була маленька фірмочка, купи-продай, прибутків жодних. Потім зненацька почав крутішати, до того ж за дуже дивних обставин. Йому почали продавати товар за копійки, а купували за скажені гроші! Два бізнесмени з доброго дива взяли й подарували йому свої компанії. А коли родичі спробували втрутитися, то з ними почали коїтися різні нещастя. Не смертельно, але неприємно.

— Рада, — впевнено сказала Ірка. — Це її робота.

— Безумовно, — погодилася Тетянка. — Але з Іващенком у солодкої парочки вийшов прокол. Вони спробували вибити його з бізнесу, та він виявився дуже міцним чолов’ягою. Жодних документів не підписав, на неприємності плювати хотів і все так повернув, що вже сам Олександр, тобто Аристарх, тепер опинився на межі повного банкрутства.

— Слухай, нехай він так і залишається Аристархом, а то ми заплутаємося, — попрохала Ірка.

— Нехай, — миттю погодилась Тетянка. — Такі, як він, на краще й не заслуговують. Іващенко з нього ось-ось останні штани зніме. Якщо, звісно, живий буде, — Тетянка на мить замислилася. — З точки зору бізнесу, Аристарх із Радою мають будь-що добити Іващенка. Я з’ясую, як він там зараз.

— Не треба, — думаючи про щось своє, відмахнулась Ірка. — Я сама подивлюся, крізь дзеркало.

І тут Тетянка й Богдан уперше перезирнулися між собою.

— Відьма, — посміхнувся Богдан, але в його посмішці була й повага. Він хвацько відсалютував Ірці мечем: — Я готовий бути вашим лицарем-захисником, відьмочко Ірко Хортице! Усіх ярчуків розжену!

— А я ким буду? — ревниво поцікавилась Тетянка.