TextBook Бідні баби Груні. Живуть самотньо. Без дідів. Без дітей. Вітька, син, недалечко тут. У райцентрі. Але приїжджає тоді, як треба кабанчика заколоти. Картоплі накопати. Малини дітям нарвати… Вдень бабам Груням ще сяк-так. На вулиці. Між людьми. На городі. З коровою поговорить. Півня висварить. А ніч сірою пусткою загляне у вікна — тоскно на душі і самотньо. Наче в могилі… «Скільки того життя, — жартує баба Груня. — Як у зайця хвоста». А за тими жартами глибоко криється жаль і біль материнський…
«Скільки того життя». Скільки б його не було, але задумано воно так, щоб діти зростали при батьках, а батьки вмирали при дітях. Та світ, як каже дід Затірка, перевернувся догори ногами.
Хтось відчинив хвіртку. Підійшов до вікна. Постукав.
— Ей! Композітор! Одкрий!
Голос хриплий, п’яний і незнайомий.
— Хто там? — спитав Курочка.
— Це я. Федя. У тебе моєї Гальки нема?
— Якої ще в біса Гальки?
— Якої, якої. Не знаєш якої?
Курочка вийшов на подвір’я. Присвітив ліхтариком. Десь цього типа він уже бачив.
— Заходьте! Подивитеся.
— Ні, ти скажи. Може, є? Я по-доброму…
— Заходьте!
Федя несміливо ступав попереду. Курочка ліхтариком йому присвічував. В хаті увімкнув світло. Тепер згадав.
Вперше бачив цього типа, коли селом йшла похоронна процесія. Люди йшли за покійником. Хто плакав. Хто в смуткові опустив погляд до землі. А оцей Федя вихилитав із Килиного подвір’я, став перед процесією і почав диригувати.
— Сідайте! — вказав на стілець Курочка. — Хто ви такий? Хто ваша Галька? І чому вона має бути у мене?
— Я — Федя. Ти хіба мене не знаєш? Мене всі знають. Мене називають у селі «бюро добрих услуг». Я, кому нада, дров нарубаю, кому нада, ямку викопаю на кладбищі. Грошей не беру. Так, сто грам…
— А Галька хто?
— Моя… Жінка… Ти що, не знаєш? Сама сказала: «Захочу, тебе кину, а за композитора вийду… Він не жонатий…» Слиш, оддай мені її. Я тобі що нада зроблю. Нада — дерево зрубаю. Нада — гній розкину. Поставиш сто грам — і за те спасібо…
— Слухай, чоловіче, не знаю я твоєї Гальки. І знати не хочу. На біса вона мені потрібна?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Штани з Гондурасу: Сатира та гумор» автора Дудар Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОРОТКІ ПОВІСТІ“ на сторінці 87. Приємного читання.