Розділ «КОРОТКІ ПОВІСТІ»

Скраєчку табору за етюдником Галапочка. На полотно лягають мазки. Очі раз по раз зиркають на крайнього воза з халабудою. На возі в халабуді напівлежить Крузя. В руках тримає гітару. Біля воза пасеться Дракон…

Галапочка стрепенувся. За гаражами по залізниці промчав поїзд.

— …Гармонія і тільки гармонія, — закінчує Василь.

— Так, так, — бубонить у бороду Галапочка. — Гармонія…

— Я поїду, — рішуче каже Василь. Встає, подає Галапочці руку. — Поїду. Лабораторія потрібна буде хлопцям…

Машина-лабораторія віддаляється. Сидить поруч з водієм Василь. Лице сповнене власної гідності, задоволення.

Сидить на кам’яному блоці бородатий Галапочка.

Махає немічним хвостом у гаражі Дракон…

…Кабінет голови правління міської філії Спілки художників. За столом сидить Гаврило Самуїлович. Попід стінами на стільцях сидять Невдоволений, молодий, худорлявий в окулярах, підстаркуватий, сивий. Поруч — високий, кремезний, низенький, чорнявий, з натхненним поглядом. У куточку до стіни прилип Галапочка.

— Ну, що, — окинув поглядом присутніх голова. — Мабуть, можна починати.

— Давайте будемо починати, — підтримав його Невдоволений. Лице його сповнене такої радості і вдоволення, ніби йому присудили Нобелівську премію.

Голова підвівся:

— Засідання правління міської філії Спілки художників вважаю відкритим. На порядку денному одне питання: «Персональна справа художника Робінзона Івановича Галапочки». Заперечень чи пропозицій не буде?

— Не буде, не буде, — підтримує похапцем Невдоволений.

— Хто за такий порядок дня, прошу голосувати.

Всі, крім Галапочки, підняли руки.

— Одноголосно, — сказав голова. — Тоді слово для інформації має Іван Васильович Невдоволений.

— Я, товариші, буду конкретно. Я тільки наведу факти, які мені вдалося встановити під час перевірки. Для повнішої інформації членів правління скажу, що з міліції надійшов телефонний дзвінок до Гаврила Самуїловича. Почнемо з того: хто такий Робінзон Іванович Галапочка? Художник, який виріс у нашому колективі, за нашою активною допомогою. Але Робінзон Іванович, замість того щоб з вдячністю ставитися до своїх старших товаришів, грубить їм, зухвало і високомірно поводить себе. Наведу приклад: коли обговорювалася моя картина «Відпочинок передовика», Галапочка дозволив собі грубощі по відношенню до мене…

— Вибачте, — зірвався з місця Галапочка. — Не по відношенню до вас, а стосовно вашої картини. Я сказав, що це графоманство…

— Сидіть, товаришу Галапочка! — наказав голова. — Вам нададуть слово.