— О, бач! Стогне. Звірюка! Видать, совість мучить, — вигукнула інша молодиця.
— Шофер, за що його?
— За любов, — пожартував водій і клацнув дверцятами. За містечком я сів. Не встиг розправити плечі, машина загальмувала.
Автоінспектор.
Глянув на документи, на водія.
— А це що за звір? — вказав жезлом на мене.
Водій якусь мить думав, очевидно, що б його збрехати.
Тоді зі співчуттям сказав:
— Розумієте… того… скажений… Помішаний… Буйно…
Для повної характеристики мені ще цього бракувало.
Але треба виручати водія. Та й самому ще півдороги їхати.
Я став навкарачки і загавкав на автоінспектора.
— Ти б замок навісний на дверцята почепив, — зауважив інспектор водієві. — Що та защіпка…
— Під’їду до найближчого села, то почеплю, — погодився водій.
Біля крайньої хати найближчого села машина таки зупинилася. Водій пішов по воду.
До клітки наблизилася жінка. Підозріло оглянулася. Дістала з корзини пиріжок. Поклала біля мене. І, не оглядаючись, пошвидкувала.
«Світ не без добрих людей», — подумав я, розжовуючи пиріжок.
— Заправляєшся? — спитав водій.
— Як бачиш… А ти молодець… Автоінспектора об’єгорив.
— Ти своєчасно підгавкнув… Він мені потім шепнув: «Мабуть, начальничком якимось був».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Штани з Гондурасу: Сатира та гумор» автора Дудар Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМОРЕСКИ, ФЕЙЛЕТОНИ, УСМІШКИ“ на сторінці 39. Приємного читання.