Розділ «ГУМОРЕСКИ, ФЕЙЛЕТОНИ, УСМІШКИ»

Зостаюсь з повагою до Вас особисто та до Ваших істинно народних депутатів!

Гаврило Хутір Мозамбік Липень 1992 р.

---

«Мы наш, мы новый мир построим…»

---

Крамольні роздуми періоду правління Михая Першого

Знаєте, яке найстрашніше прокляття?

«Щоб ти все життя будувався!»

Нас також закляли. Ще тоді. Коли ми заявили: «Мы наш, мы новый мир построим…» Хтось під руку сказав: «Щоб ви будували його вічно…»

І ми то будуємо, то перебудовуємо.

Вся країна — будівельний плацдарм. Весь народ — у будівельній грязюці.

«Архітектори» тільки спрямовують:

«Розум, волю і труд народу — тобі, п’ятирічка!»

Отак. Розуму вистачає тільки на п’ятирічку. На шостий рік — вже ні розуму, ні волі. На шостий рік прокричать заздравицю: «Хай живе радянський народ — вічний будівник комунізму!» І вічна пам’ять…

Не збудували комунізму спільного для всіх. То виділили по чотири сотки «неугідь». Будуйте кожен для себе. Окремо. Перед тим і фільм показали. Про рабиню Ізауру. Щоб кожен відчув себе землевласником. Щоб вивіз на оті чотири сотки дерев’яний туалет, ходив навколо нього і уявляв себе графом: «І в нас — фазенда…»

Соціалісти-утопісти. «Не втоплять» тебе сусіди, що ти діставав «наліво» дошки, то втопишся сам. У власному поті і в побутовому багні.

Теоретики прогнозують. Мовляв, не так склалося, як гадалося. Чого ж? Світову революцію зробили. Але «членороздільно». І вийшло: у них комунізм без комуністів, у нас — комуністи без комунізму.

І чим більше «без комунізму», тим агресивніші.

Вже й застереження лунають:

«Люди! Будьте пильні! Комуністи з окопів вийшли!»

Питається, куди вийшли? На велику дорогу? І чого вони в окопи ховалися? Від кого?

Ми — не болгари. Що вождів судять. І не німці. Ми — гуманісти. Ми і їхнього Хоннекера майже з лави підсудних поцупили. Як знаменитий Отто Скорцені знаменитого Беніто Муссоліні.

Інакше не можна. Світ знає, що ми будуємо. Ми самі, правда, ще не знаємо. Але щось дуже гуманне. Тому й збираємо «гуманістів». З усього світу. Може, й Хусейну дамо притулок…