Оголений нерв: роман

— Але чому саме тоді, коли мама повернулася?

— Я побачилася з матір’ю, дізналася, як і де вона була. Добре, що вона вже вдома, але я не хочу ні від тебе, ні від неї чути докори щодо Володі. Ви всі такі білі й пухнасті, одна я погана матір. Чи я зичу своєму сину поганого? Я хочу, щоб він жив у сильній країні, де є для нього перспективи, а не там, де війна, де почався справжній геноцид народу. Я врятувала свого сина, і за це ви мене засуджуєте?

— Ти не можеш так вчинити зі своєю матір’ю. Вона поїхала тебе шукати в чужу країну, а ти образилися на неї і тікаєш. Навіть якби вона тисячу разів помилялася, ти не маєш права так з нею вчинити, бо вона твоя мати.

— Повчати будеш своїх дітей і чоловіка, — розлючено мовила Ніна. — Чоловіка так дістала, що забіг галасвіта від тебе, донька також, сина двічі прооперували. Чому ти, така правильна, не вберегла своїх рідних? Мовчиш? Бо нема чим крити, тож бувай, сестричко, можливо, колись побачимося.

Настя була шокована заявами сестри. Бувають сварки і непорозуміння, але щоб покинути матір, яка щойно приїхала? Це вже було занадто. Настя зібралася і разом з сином поїхала в село. Вона побачила у дворі маму з перебинтованою рукою, схудлу, змучену, з винуватим і розгубленим виразом обличчя, обняла, притисла до себе худеньке тіло і розридалася.

— Нарешті ти вдома, — сказала Настя, коли всі емоції вилилися слізьми. — Я така щаслива!

Була довга ніч розмов, наповнена всім суто жіночим: нашепталися, наговорилися, насміялися і наплакалися водночас. Жінки поділилися всім пережитим і поснули, обнявшись, під ранок.

Удень Богдана Стефанівна пішла до банкомату і перевірила кошти на картці, яку їй дав Сергій. Він сказав, що там достатньо грошей на життя їй та доньці, але від цифр на екрані у неї закрутилося в голові. Вона ніколи не бачила і не тримала в руках стільки грошей. Жінка наче сновида повернулася додому, сіла у дворі на лавку під грушею. Тепер вона зможе нарешті поїхати на батьківщину, навідати родичів, а може навіть купити будинок і обов’язково гарного породистого коня. Мрія життя здійсниться завдяки Сергію.

Можна буде купити Генику окреме житло. Схоже, що у Насті настав розрив з чоловіком, тож можна буде придбати і їй квартиру. Можливо, вона захоче жити в батьківській хаті? Її можна розширити, перекрити дах, зробити гарний ремонт. Усе можна, але чому Сергій не захотів їхати до доньки? Спочатку збирався, потім передумав, а коли проводжав, то не залишив їй номер свого телефону, навіть попросив ніколи до нього не приїздити і не звертатися. Чому все змінилося так швидко?

Богдана Стефанівна багато чого не дізналася про колишнього чоловіка. Вона не знала, що він жив усі роки у своє задоволення: мав гарних коханок, відпочивав на далеких теплих островах, ходив на масажі та у спа-салони. Йому здавалося, що життя таке довге і прекрасне і він ще встигне одружитися і мати дітей. Неочікувана зустріч з колишньою дружиною перевернула все його життя. До цієї зустрічі він вважав, що зустрічався з жінками, які його любили і яких він кохав, але коли побачив Богдану, змучену, постарілу, з переламаною рукою, враз збагнув, що кохання, якщо воно було справжнє, не має строку давності і ніколи не вмирає.

Після операції, коли Богдані лікар вколов снодійне і вона спала, він провів цілу ніч біля сплячої жінки. То була ніч роздумів і перезавантаження всього того, що мав у душі до цієї зустрічі. Зморена сільська жінка сколихнула все у нього всередині. Сергій стояв навколішках біля жінки і цілував її натруджені пальці, впалі щоки, волосся, яке розсипалося по подушці. Він зрозумів, що ця жінка — найдорожче надбання його життя, і мав намір уже ніколи з нею не розлучатися. Тієї ночі прийшло усвідомлення, що за його плечима вже чимало років, на порозі старість, а в нього нема нічого, окрім грошей. Сплячій хворій жінці він ладен був віддати все матеріальне, що надбав, і все нерозтрачене кохання. Але фотографія доньок поставила крапку на мріях.

Він спав з молодшою донькою коханої жінки. Як він подивиться після цього у вічі їй і її доньці? Ким він стане в її очах? Одного разу його захоплення поставило крапку на їхніх стосунках, зараз історія повторилася. Сергій боявся сам собі зізнатися, що він має владу, підкріплену грошима, але у своїй суті є слабаком. Можливо, потрібно було одразу зізнатися у всьому Богдані? Не зміг. Було страшно побачити презирство або й ненависть у її очах. Він віддав значну частину своїх накопичених коштів, але не зміг віддати кохання. Можливо, колись він зробить іще одну спробу бути поруч з Богданою, але шансів мало, вона не пробачить його слабкість…

Розділ 91

Зі зв’язком час від часу ще були проблеми, але одного дня Настя отримала дві звістки. З незнайомого номера прийшла СМСка, і Настя прочитала: «Мамо, у мене все добре. Я в Тюменській області, вже влаштувалася. Не буду тобі телефонувати і навіть присилати СМС. Мене можуть відстежити за номером, тож цю картку я викину. Зв’яжуся з тобою не раніше, ніж за рік. Пробач». Настя ще раз, і ще, і ще перечитувала послання від доньки, таке коротеньке, стисле, але останнє слово було найважливішим. Сльози застилали їй очі, але вона змахнула їх рукою і знову перечитала повідомлення.

— Нехай у тебе все буде добре, — прошепотіли її губи.

Наступний дзвінок був від керівництва. Повідомили, що в понеділок мають бути всі на роботі, хто не вийде — звільнятимуть. Попросили сповістити всіх колег, бо зі зв’язком проблеми і половину робітників не можна знайти. Настя одразу ж зателефонувала Валерію. Чоловік попросив забрати його з дачі машиною в неділю вранці. Повідомила новину і Вадиму.

— Ось і добре, — сказав він, — ми з Левком приїдемо в неділю вранці. Зможеш нас забрати автівкою з автовокзалу?

— Звичайно! Як там син?

— Усе добре. Після операції хотів одразу забрати Левка додому, але Юля наполягла, щоб підлікувався у Києві, бо там можна знайти гарного фахівця. Пам’ять до нього повернулася, тож він тебе впізнає, — радісно сказав Вадим.

— Я рада, щиро рада за вас!