Розділ «СОБАЧІ КЛОПОТИ»

— Послухайте, — обережно заговорив Максим. — Собаки, взагалі-то — друзі людей. Невже ви думаєте, що друзі та дружба оцінюються грішми?

— Юначе, — реготнули на тому кінці, — ви ж не людину шукаєте. Собаки, коти, папуги, їжаки, навіть смердюхи скунси — це товар. Можете вважати, що ми допомагаємо вам безкоштовно, з бажання, аби армія бродячих собак не збільшилася на одну, вашу. Але зовсім безкоштовно наша фірма працювати теж не буде. Ми затрачуємо зусилля, і…

— Я зрозумів, — не зовсім увічливо перебив співбесідника Білан. — Я запитаю батьків, а завтра по обіді з вами зустрінемося.

— Хай так, — легко погодився незнайомець. — Третя година дня, Центральний автовокзал, біля «Макдональдсу». Влаштовує вас?

— Звичайно. Як я вас упізнаю?

— Я сам до вас підійду. Все буде добре, вирішимо проблему, знайдемо собачку, — бадьоро відповів незнайомець, і в слухавці почулися короткі гудки.

Глава 5

Як працює спинний мозок

Суть розмови Максим пояснив Денисові двома словами. Той, на відміну від Білана, зовсім не збентежився і не здивувався.

— А чого ти хотів, чуваку? Всяка робота робиться за гроші. Інша річ, де їх взяти? Тьотя Клава не дасть.

— Ти що, знаєш ту тьотю Клаву?

— Я бачив, як наша нещасна Таня плаче. Тітка її до печінок дістала своїм пікінесом. І живе мала з тіткою не з доброго дива. Так треба — і все. Ох, Максе, бачив я таких тіток. Чує моє серце — нічого тут не вигорить з грішми.

— Ну, нехай батьки малої з-за кордону присилають…

— Думаєш, так просто? Звісно, вони погодяться, тільки час усе це: туди, сюди, п’яте, десяте… Без грошей ці твої пошуковці кроку зайвого не зроблять. Час на їхньому боці, січеш?

— Січу, — погодився Білан. — Не просити ж мені грошей у тата на чужу собаку? І потім, я ж не знаю, скільки такий пес коштує.

— Запитай у тітки Клави, — гмикнув Денис. — Вона скаже — мільйон. Третя частина від мільйону — скільки буде, порахуй, відміннику… Ні, тут інакше треба вирішувати. Не треба сюди нікого втягувати. Твій тато, до речі, вже втягнутий.

Максимові не сподобалося, як Денис раптом почав дивитися на нього.

— Ти чого витріщився?

— Так, нічого… У тебе свої якісь гроші є? Тільки не бреши, чуваку, є?

— Є, — не думаючи, кивнув Максим. — Я на ролики збираю, з вересня на жуйках, шоколадках і чіпсах економлю.