Розділ «ВІДЬМА НАВЧЕНА Містичний детектив-трилер»

— Так, глухий кут… — замислилася Людмила. — Що ж нам робити? Нам слід своїми силами її здолати, нейтралізувати, чи що…

— Але ми повинні діяти швидко, — у розпачі сказав Володимир. — Я боюся за життя Сашка.

— Не переймайтеся, — несподівано спокійно і твердо мовив Олексій. — Немає питань, які не можна було б вирішити…

— Що ти задумав? — занепокоєно глянула на шефа Людмила. — Я гадаю, ми всі маємо діяти разом…

— Не турбуйся, — Олексій витер очі хусточкою і уважно подивився у вікно. — Ви будете в курсі всіх подій… Ідіть, працюйте. А я подзвоню моєму шкільному товаришеві, моєму тезкові…

Глава 19

Київ, 2 червня 2008 року

Зволікати далі було неможливо. Олексій, знаючи пунктуальність Оксани і те, що в понеділок її не буде на роботі, призначив їй термінову зустріч, посилаючись на нові, несподівані обставини щодо їхньої роботи. Таємничим голосом він повідомив, зателефонувавши на Оксанин мобільний телефон, що чекати до завтрашнього дня неможливо. Головним же в задумі Олексія були точні розрахунки в часі. Оксана мала чекати на нього у вказаному місці, майже перед кінотеатром «Київ», стоячи над проїжджою частиною вулиці. Тут рівно о шостій вечора Олексій мав її забрати у свою машину і повезти… Куди? Цього він Оксані не сказав, покликаючись на «секретність обставин». Трач радив дівчині їхати на зустріч на метро, аби не запізнитися: адже стояти біля кінотеатру автомобілям було заборонено. Він підібрав би дівчину «на ходу».

Пояснивши зранку деякі необхідні дії своєму водієві, Олексій ще раз перевірив снайперську гвинтівку: глушник, оптичний приціл, набої зі спеціально виготовленими срібними кулями, змащеними до того ж часником… Так усе було написано в чорній книзі… Парадокс, але в тій Оксаниній книзі й був указаний засіб знешкодження навченої відьми, тобто такої, яка не народилася ворогом роду людського, а набула лихих якостей від якоїсь іншої потвори. Чорна книга розкривала й деякі плани самої Оксани.

На берегах сторінок, дівчина, не дуже криючись, помічала засоби зведення зі світу людей, які воліла застосувати до Олексія, його колег.

Ба більше: вона хотіла б так змінити формулу «Амбросу», щоби препарат мав страшні, нехай і віддалені побічні дії на організм людини. Сама ж вона із якоюсь метою пила «еліксир молодості» в неймовірних кількостях і позначала дози випитого в книзі.

Олексій боявся того вирішального дня тільки за одну людину — за себе. Він відчував на собі страшний психологічний вплив Оксани. Часом ладен був робити все, що вона накаже, готовий виконувати всі її примхи. Сьогодні ж, другого червня, він мав пересилити себе, переступити через свої моральні принципи й знешкодити відьму…

Машина Олексія Каневського, яка їхала попереду «мерседеса» Трача, в крайньому правому ряду, якось криво подалася в бік тротуару і «заглухла». Каневський увімкнув аварійну сигналізацію, відкрив капот і почав робити вигляд, що копирсається в акумуляторних дротах. На Великій Васильківській одразу ж утворився затор, в якому зупинилася й машина Трача. Той швидко вийшов з «мерса», глянув довкола, чи не зустрінеться він, бува, раніше запланованого з Оксаною… Її, на щастя, ще не було. Годинник показував за десять шосту. Олексій підхопив згорток і подався на другий поверх кінотеатру, в туалет. Там він зайшов у крайню кабінку, відчинив вікно на вулицю, глянув униз… Оксана поки що не з’явилася. Олексій відчув, як його пройняло гарячою хвилею. А якщо вона не прийде? Чи був він переконливим у розмові?

Долаючи тремтіння рук, Олексій дістав деталі гвинтівки, почав збирати їх в одне страшне ціле… Нарешті все готово… На годиннику вісімнадцята рівно. Оксани немає. Подумки Олексій прокручував різні варіанти дій: перенесення зустрічі, втечу після пострілу, надійність алібі… Раптом він заспокоїв себе простою думкою: якщо Оксана не телефонує йому, то вона десь у дорозі. Якби вона не хотіла прийти, то подзвонила б… А якщо вона не прийде, не подзвонить, зникне? Як діяти?

Лихоманковий потік думок Олексія обірвала поява Оксани в умовленому місці. Олексій підняв гвинтівку, прицілився… І тут Оксана озирнулася направо, наліво… Побачила автомобіль Трача і не вагаючись зробила крок до нього. Олексій вистрілив. Ледь чутний звук на тлі міського шуму…

Трач побачив, що поцілив у власне авто. Він, не вагаючись, вистрілив ще раз, і Оксана, сіпнувшись, упала біля задніх коліс «мерседеса». Олексій тільки й устиг побачити, як кров бризнула в дівчини з голови. Він вистрілив утретє, аби довершити страшну справу, але знову поцілив у власну машину.

Трач зрозумів, що слід тікати. Він, мов у сні, розібрав і заховав зброю, геть забувши про настанови одного кримінального «авторитета», який і розказав йому, як діяти під час замаху. Олексій швидко спустився сходами і вийшов на вулицю.

Машина Каневського вже рушила, і «корок» на дорозі потроху почав зникати. «Мерседес» Олексія теж трохи проїхав уперед. Трач наздогнав його, побачивши водночас, на свій подив, лише величезну криваву пляму на асфальті.

Тіла Оксани не було! Олексій, не знаючи, що й подумати, прожогом сів у машину і наказав переляканому шоферові якнайшвидше ушиватися з цього місця.

Уже в авто, коли вони виїхали на вільний від заторів бульвар Лесі Українки, Олексій, перебравши можливі версії зникнення Оксани, вирішив, що вона, тяжкопоранена, зуміла піти з місця події. То було дуже кепсько: Олексій не знав, де тепер Оксана, наскільки тяжко вона поранена і як діятиме проти нього. Від таких думок він укрився холодним потом. Обличчя перекосилося, і він, на превеликий подив і жах водія автівки, почав гірко плакати. Трохи згодом, уже під’їжджаючи додому, Олексій сміявся, мов навіжений. І шофер з полегшенням провів шефа, з яким незрозуміло що коїлося, до дверей помешкання.