Розділ «ВІДЬМА НАВЧЕНА Містичний детектив-трилер»

— Так, — підтвердила його здогад Оксана. — Він розповідав мені про «Амброс».

— І що ж він казав? — насторожився Трач.

— Казав, що з вашою «чудодійною» рідиною виникли великі проблеми, — криво посміхаючись, заявила Оксана.

— Вибач, давай по-порядку, — Олексієві дуже не сподобалася посмішка Оксани. — В чому ж ці проблеми полягають?

— Андрій запевняв мене в тому, що переконався: препарат «Амброс» і справді викликає оздоровлення й омолодження організму людини…

— Але… — перебив її Трач.

— Справді, є одне «але», — вела далі Оксана. — В Андрія накопичувалися докази того, що час так званого омолодження організму, його зовнішнього нестаріння досить швидко змінюється, причому раптово, на стрімку руйнацію організму і, зрештою, смерть.

— Це неправда! — вигукнув Олексій. — Андрій… Він був чудовим дослідником… Проте — химерною людиною. Він помилився. Жодного такого випадку не було! Клінічні дослідження і висновки європейських експертів…

— Можливо, поки що смертельних випадків і не було! — обірвала його Оксана. — Але незабаром будуть! І ти, чуєш — саме ти відповідатимеш за смерті людей.

— Ти брешеш! — раптом неначе щось зрозумів Олексій. — Жодних таких висновків не було і ніяких досліджень Андрій не проводив! Він би мені сказав про можливі небезпеки відразу!

— Я брешу?! — Оксана впритул підійшла до Олексія, торкаючись його своїм тілом, і наказала: — Ану, глянь мені у вічі!

Оксана пильно вдивлялася в сіро-блакитні очі Трача своїми чорними очима. Той не міг відвести погляду від її бездонних зіниць. Так тривало кілька секунд… хвилину… Нарешті Олексій безпорадно опустився на крісло біля свого столу.

— Чого, чого ти хочеш? — мляво запитав він у дівчини.

— Я хочу працювати у твоїй лабораторії замість Андрія, — твердо сказала Оксана. — Чим я буду займатися — не повинно обходити ні тебе, ні інших. Зрозумів?

— Добре, — схиливши голову, погодився Олексій. — Хай буде по-твоєму.

— Отак краще, пане бізнесмене! — Оксана презирливо дивилася на морально розчавленого чоловіка. — Навзаєм обіцяю, що нікому не скажу про можливі побічні ефекти вашого чудодійного зілля.

У відповідь Трач тільки махнув рукою: мовляв, домовилися.

Олексій не розумів, що з ним коїться: розум йому підказував зовсім інші слова й дії, а сам він робив те, чого бажала ця маленька чорнява жінка, на вигляд — підліток із антрацитово-чорними очима, безодню яких лише іноді приховував тьмяний, «олійний» полиск на їхній поверхні.

Глава 18

Київ, квітень 2008 року