Розділ «2»

Коли я ішла мимо них у тувалєт, вони кидали в мене золоті квітки й кричали «Браво!».

Після того спектаколя я проснулася на другий день з такою крепатурою, шо єлі голову підняла з подушки. Тут знову заработали скіхські масажистки і банщиці, і мені полегшало.

Я вже не боялася Осрісіса, а навборіт, ждала його у кроваті і мєчтала, яке б звращеніє йому устроїть сьогодні. І нічого путнього в голову не лізло! І шо б його придумать?

І вдруг: евріка! Мене ж звати Мінетія! Я ж должна оправдать довєріє!

От тіко одна проблема: як оте грішне Осрісісове місце, оту гадость запхати собі в рота? Там же стіко мікробів! А кроме того, Осрісіс ним і пісяє! От природа насміялася над мущинами: таку невдобность їм заподіяла — висить, теліпається те одоробло і ноги натирає! І як ото мужики з тим хазяйством ходять?!

Так я собі думала… І стала складать план дєйствій. Во-первих, написала собі на бомажці, чого желатільно не здєлать во врем’я мінету:

а) не одкусить;

б) не вдавицця;

в) не похлинуцця.

Ось так я себе наче й настроїла на бойовий лад. Головою я понімала, шо нада це зробить раді дєла, а от серце, а точнеє — тєло — не здавалося: усе-таки, як же взять таке одоробло в рота? Га?

Лежу далі. І далі думаю. Взяла чарчину зі столика, налила золотої настоянки — і на душі стало веселіше. Жду Осрісіса, а він усе не йде та не йде.

«Де ж він подівся?» — питаю себе. А далі знову пишу на бомажці:

а) поприскать в роті антібіотіком, шоб ніяка зараза не причепилася (до і послі сеансу);

б) настроїцця на позітів: для цього желатільно в’являти, шо смокчеш сиров’ялену ковбаску, а не це протівне ізобрєтєніє природи;

В) зажати носа прищепкою, шоб не чути запаху отого безобразія.

Записала це, і стало какось спокойніше: план дєйствій складено, осталося тіко втілити його в жисть.

Але чого ж Осрісіс не йде?

Перехилила я ще кілька чарчин — стало ше легше. Лежу, стелю роздивляюся — аж там зеркало! Нічого собі! То це я скіко сеансів пропустила, могла ж совміщати неприятне і приятне з полєзним созєрцанієм!

Знову жду. І знову пішла в хід чарчина-друга!

Я вже начала даже дрімать, аж тут завалює Осрісіс — веселий і як ні в чому не бувало. А в мене вже й охота пройшла.