Розділ «Дара Корній Зірка для тебе»

Мчать задихані зграї годин,

і тупочуть,

тупочуть юрбою.

Він слухав. Слова падали, але не вниз. Вони спадали, але не додолу:

Мчать,

як сосни оті за склом,

наче ліс у вікно машини.

А думки —

наче чорний дим,

наче постать химерного джина.

Я не знаю.

Оце і все.

Я не знаю.

Не знаю. Не знаю.

Я себе поїдаю живцем.

Чи пригод, а чи щастя шукаю?

Було солодко від казаного. Тут, зараз, чи не вперше Сергій зрозумів, що чує:

Чи бракує мені проблем?

Чи спокійно не можу жити?

Я шукала так довго —