Розділ третій Ютланд

— Дозволяю.

— Чи конче необхідно відразу надавати мені капітанський чин? Адже шкіпер корвета, як правило, має звання лейтенанта-командора.

— Це на Октавії, на Землі, на інших планетах. Але Ютланд перебуває в особливих природних умовах, він оточений реліктовою аномалією, і в нас інша структура Військово-Космічних Сил. На двох третинах наших кораблів демонтовано вакуумні емітери, вони належать до Угруповання Планетарної Оборони, і там чинна загальноприйнята градація звань. А в Зоряному Флоті офіцер, нижчий рангом за капітана, може командувати лише катерами й шатлами. Всі командири кораблів четвертого класу й вище — капітани, винятково капітани. Отож від цього звання ти не відкараскаєшся… Гм. Хіба що попросишся на катер.

На катер я проситися не став, бо вчасно збагнув, що в батькових очах це стане свідченням моєї капітуляції, визнанням власної неспроможності. Для нього мій мінімум — корвет.

Коли обід закінчився і батько пішов, Ліна негайно кинулася до мене.

— Сашко, любий, вітаю! Я така рада за тебе!

— І тебе не бентежить, що тепер я служу адміралові Шнайдеру?

— Ти служиш планеті, — серйозно відповіла Ліна. — А що ж до твого батька… Ти просив нічого не говорити про нього, та раз уже сам почав, то я скажу тобі, що він дуже порядний і шляхетний, геть не такий, яким його зображають на Октавії.

— Він саме такий, не обманюйся. Просто за певних умов і лютий вовк може видатися лагідним хатнім песиком.

Ліна похитала головою:

— Не будь таким лихим Сашко. Як-не-як, а він твій батько. І він любить тебе.

— Годі! — твердо сказав я. — Облишмо це.

Яна встала з-за столу й недбало махнула рукою, зображаючи салют.

— Мої вітання, капітане Шнайдер.

Я поморщився:

— Будь ласка, не іронізуй.

— Я не іронізую. Це від щирого серця. Просто… — Вона замовкла.

Я відсторонив від себе Ліну й підійшов до сестри.

— Ти також хочеш, правда?

— Хочу, — віповіла вона сухо. — Але не можу. Ми з тобою в різному становищі, Алексе. Тобі не довелося переступати через свою гордість — лише через упертість. А мені треба багато простити йому, до чого я не готова. Крім того, я маю обов’язок перед рідною планетою, а ти — ні. Октавія втратила право вимагати від тебе вірності ще сімнадцять років тому, коли вбила твою матір. Тому ти вільний — на відміну від мене. Ні моя країна, ні її уряд не зробили мені нічого поганого.