Розділ «Замість епілогу»

– Друже, я тільки-но зробив Марічці пропозицію жити разом, як ми з тобою і домовлялися.

– Тільки ж ти попередив про божевілля своєї колишньої, яка зовні – суцільний янгол, а насправді якась лєді Вінтер Каховського уєзда!

– Друже, не жартуй так, вона все ж таки мати моїх дітей…

– Добре не буду, вибачай. А сказав, що ти банкрот і «злостний алімєнтщік»?

– Сказав.

– А про те, що у тебе хворе серце, а у мене простатит і геморой…

– Брешеш, нема у тебе геморою!

– Але ж з роками буде. Ми вже з тобою немолоді люди і старші за Марічку років на двадцять.

– Вона це знає.

– І що каже? – Орест з посмішкою дивиться на дівчину.

– Що скажете, Марічко? – питаю я і теж дивлюсь їй прямо в очі.

– А давайте прогуляємося Києвом! – піднімається вона з лави, поправляючи спідницю. – Надворі чудова погода!

– Давайте! – погоджуємось ми і підводимося вслід.

З розчищеного від барикад Майдану долинають музика та браві слова головного режисера параду:

– До виходу Президента України та Головнокомандувача Збройними силами України Петра Порошенка рівняйсь, струнко!

У цей самий час на південному сході України російські війська замикають Іловайський котел, в якому буде вбито більше тисячі добровольців з числа тих, хто починав революцію, а потім першим зголосився їхати на фронт.

Європейською площею та Хрещатиком у яскравих шароварах та віночках переможно суне хор Верьовки.

Січень-лютий 2015 року

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!