Розділ «Третє наближення»

— Їй якраз вірять. Знаєш, яка версія? Послухай, посмієшся. Про мої страхи стосовно Баглая на каналі багато хто знав. Я, власне, не приховувала. Романа це дуже бісило, він не хотів проблем із міліцією, нам же працювати з ними. Розумієш, до чого вони прийшли? Той, хто дзвонив Романові й витягав його на побачення, міг просто скористатися нездоровим інтересом журналістки Суржі до справи Баглая.

— Хто ж тоді, на їхню думку, застрелив Малиновського?

— У них іще немає своєї думки. Розмовляли ми, фактично, — вона звела очі на овальний циферблат настінного годинника, — вісім годин тому. У них ще нічого не було. Гаманця немає — ось тобі вбивство з метою пограбування. Хай ще наркоманів сюди приплетуть. І я хочу запитати тебе, Максе, як мента: чому вони мені не вірять? Чому мені ніхто не вірить? Невже їм легше переконати себе, що Баглая я вигадала сама…

— Легше, — перервав її Глод. — Уяви собі — справді легше.

— Маячня.

— Система. Ти її не зрозумієш до кінця. Я сам не розумію. Дружина пішла від мене, швидше за все, через те, що зрозуміла систему і не захотіла далі з нею миритися. Чи рахуватися, хто його знає… Про це колись поговоримо. Поки що зрозумій одне: проти тебе особисто наша доблесна міліція, і генерал Савченко зокрема, нічого не мають. Навіть більше — тобі симпатизують, і готові завжди прийти на допомогу… Якщо таку допомогу можна чимось виправдати.

— Не зовсім я розумію, правда.

— Бачиш. Тому пояснюю більш популярно: якщо вони визнають, що особливо небезпечний злочинець, жорстокий та холоднокровний убивця Богдан Баглай справді загрожує твоєму життю, їм доведеться охороняти тебе. Причому цілодобово, аж доки Баглая не спіймають чи не знайдуть його труп. Бо тебе визнають потерпілою, життя якої постійно перебуває під серйозною загрозою. До того ж ти — журналістка, а заводитися з вашим братом наш брат не горить бажанням. Причому, Лєно, ти не просто журналістка — ти формально займаєшся створенням позитивного іміджу українського міліціонера. Тобто за всіма розкладами твою заяву не мають права залишити без уваги. Але ж де взяти на твою охорону людей? Якщо Баглай налякав тебе разок, а сам накивав п’ятами і коли його зловлять — невідомо, невже весь цей час тримати під дверима твоєї квартири двох працівників міліції? Подібні заходи не передбачені навіть бюджетом. Не замикати ж тебе в камеру! Приватну охорону ти маєш право найняти сама, за власні кошти. Коштує ця послуга дорого. Телеканал пішов би на такі витрати?

— Навряд, — Олена для переконливості похитала головою.

— Правильно, я теж так думаю. І Баглай так думає. Тому, беручи тебе в оборот, він не залишає навіть непрямих підтверджень своєї, причетності до листів із віршами, нападу на тебе, зрештою — до вбивства пана Малиновського. Раз так, тебе й далі вважатимуть жертвою хіба що власних фантазій. Ти якимось чином дізналася про втечу Баглая і вирішила: він неодмінно прийде по твою душу. Молоденька дівчина, нова незвична тема, відверто не жіноча, зрозумілі неполадки з психікою. Ось я тобі на пальцях приблизно пояснив, чим керуються мої, як ти кажеш, менти, коли зовсім не сприймають твоїх заяв та страхів.

— Виходить, вони Баглая теж не шукають?

— Тут ти помиляєшся. Баглая шукають, аж гай шумить. Бо відомо, що він утік із-під варти, лишивши після себе купу трупів. Баглая шукають, можеш бути спокійною. А ось тебе в міліцейських планах немає. Тебе ніхто не стане захищати. Ну, окрім мене, звісно. Дійшло?

— Це неправильно.

— Хіба я кажу, що правильно? — Глод сумно посміхнувся. — Наша міліція робить усе можливе і неможливе, аби не було офіційних підстав нас берегти. Частково від загальної бідності, частково — через ту ж таки систему, котра передбачає над одним опером сім ступенів начальства. Над кожним начальством, своєю чергою, теж нависає купа начальства. У системі ніхто нічого самостійно не вирішує. Дійде до того, що громадянам почнуть гроші виплачувати, аби заяви в міліцію не писали. Словом, це паралельний світ, куди ти залізла невідомо для чого. Тепер зрозуміла?

— На голодний шлунок — ні, — Олена підвелася. — Які плани?

— Наповнити шлунки. Далі?

— Далі — нічого. Програму «Кримінальні портрети», якщо це тебе цікавить, поки що офіційно призупинили у зв’язку з убивством продюсера. Я в неофіційній безстроковій відпустці. Завтра планують ховати Романа, якщо в морзі видадуть труп. Нібито наші займаються, мені наш генеральний сказав, він учора теж у Савченка був.

— Ти хочеш піти на похорон?

— Цікаво, чи можна справді хотіти піти на похорон?

— Вибач, можливо, я не так висловився…