Розділ «Андрій Кокотюха Пророчиця»

— Це що?

— Робота. Шеф склав список прізвищ, ти ж сам казав.

Сергій розгорнув папірець. Прізвища були набрані на комп’ютері та являли собою, власне, самі тільки прізвища, без імен і по-батькові. Навіть без посад — просто перелік безликих пронумерованих прізвищ тих, кого Павло Нікітин вважав своїми ворогами або — навпаки — тих, хто, як думав банкір, вважав своїм ворогом його.

Вісім.

У масштабах Конотопа — чимало. Якщо врахувати, що це був перелік справді сильних міста сього. Один із цих вісьмох міг виявитися Демоном.

— Адамов, Мокренко, Габунія, Барвистий, Шульга, Харитоненко, Сипливець, Фітман, — прочитавши перелік уголос, Сергій звів очі на Крутя й Вертя. — Мені це нічого не говорить. Хіба Габунія… Реваз, у якого нічний клуб?

— Був колись. Тепер зачинили, там же казино працювало, а гральний бізнес всюди прикрили. Він збитків зазнав, просив у шефа виручити грішми, аби розкрутитися. Ми прорахували ризики, — не без гордості зізнався Геннадій. — Порадили шефові в це не лізти.

— Ага, і тепер Габунія — в чорному списку… Так, ладно, мужчини. Це для мене не інформація для роздумів. Притараньте сюди хоча б ноутбук, спробую пошукати… А ще краще — підготуйте, аналітики, на кожного кандидата в Демони аналітичну довідку. Тоді й побалакаємо.

Горілий вирішив поки що нікому не казати, як пророчиця Олеся намагалася ненав’язливо виперти його з міста. Так чи йнак, Демон уже напевне знає про його, Сергія Горілого, інтерес до цієї справи. І, видко, сприймає його всерйоз, що не може не тішити самолюбства й не підтверджувати: він рухається в правильному напрямку.

Хоча Горілий, признатися, рухався навмання. Сам не знаючи, куди його заведуть пошуки.

І ще одне: він гнав від себе думку, що пророцтво Олесі може бути не пов’язане напряму з підступами Демона. Тобто може виявитися правдивим, як правдивими були два попередні. Гнав — але думка все одно поверталася.

До вечора знову нічого не сталося.

Думав поспати — не вийшло. Тільки заплющував очі, відразу згадувалася наврочена близька смерть, і Сергій чомусь боявся не прокинутися. Розуміючи, що все це — дурість, він спробував прогнати погані думки, зосередившись на телевізорі.

Ніхто не давався чути. Хотів подзвонити Крутеві чи Вертеві, бажано Геннадію, той хоч має трошки більше амбіцій, ніж Анатолій, якого Горілий вирішив охрестити Роботом Толею. Та потім передумав: вони хоч і механічні обоє, проте відповідальні. Буде інформація — самі озвуться.

Він знову втупився в телевізор.

Навіть почав куняти.

Телефон!

Скочивши на ноги, Сергій глянув на дисплей. Номер знайомий, він уже набирав його сьогодні.

Олеся.

— Так, я слухаю, — Горілий сам злякався свого враз захриплого голосу.