Розділ «Андрій Кокотюха Пророчиця»

— Ти мені це зараз і скажеш! Інакше той, кого ви тут так боїтеся, зробить усе, аби ви вже ніколи нічого нікому не сказали!

По очах колишній опер читати не розучився — навіть крізь скельця окулярів прочитувалося, що кирпатий Позняков дуже добре розуміє попередження незнайомця. Навіть усвідомлює — загрався, і нема смислу кричати: «Про що це ви говорите?», так треба було триматися від самого початку розмови. Тепер очкарик шукає можливостей зійти зі слизького без особливих втрат.

— Хто ви? — почувся за спиною Сергія жіночий голос, і чоловіки синхронно обернули голови в бік дверей, котрі вели, швидше за все, до спальні.

В проймі, закутавшись у важкий махровий халат, стояла коротко стрижена жінка, під очима асиметричними плямами темніли кола, і навіть цупкий халат не приховував її тендітності, коли не худорлявості.

— Не менший друг вашої родини, ніж ось він, — Горілий несподівано навіть для себе поміняв тон. — Галина?

— Галина, — підтвердила жінка. — Чого вам треба?

— Знати, чи залякували вас.

— І тому самі прийшли лякати? Я ж усе чула.

— Ніхто вас не лякає… Принаймні не лякає більше, ніж ви боїтеся тепер.

— Чого ж ми, по-вашому, боїмося? — Галина говорила тихо, поводилася трохи загальмовано, і Сергій списав це на ліки, котрими жінку від самого ранку шпигували. Хай там як, трималася вона цілком адекватно для того, аби відповідати на потрібні запитання.

— Галю, я теж говорив із вашим чоловіком, — почав Горілий.

— Тобто — «теж»?

— Неважливо, — відмахнувся Сергій, мазнувши поглядом — «не лізь, стій, мовчи!» — у бік Познякова. — Просто: я говорив із Миколою Коваленком за годину до того, як він зник. Хочете, опишу, який він на вигляд…

— Вірю. Далі.

— Микола обмовився, що ходив до якоїсь ворожки. Ви знаєте про це?

Відповіді не було. Галина Коваленко не знала, як треба відповідати незнайомцеві. І навіть поки що не вирішила, чи треба відповідати взагалі.

— Добре. Він сказав — до тієї жінки повели його ви. Це правда?

— Ні! — надто поспішно відповіла вона.

— Значить, він збрехав? Для чого це йому? Слухайте, люди, вас тут двоє і ви не здаєтеся ідіотами. Я тут неофіційно, а ось завтра знову припхаються офіційні особи, і їм теж відома ця казка про ворожку. З ними довго філонити не вийде. А я зможу зробити так, аби ніхто не дізнався, що це саме ви назвали адресу провидиці. Так видаватиметься, що міліція сама, без вашої допомоги, вирахувала цю особу. Чи та ворожка знає таке, що може зашкодити вам, Галино, особисто?

— Нічого вона не знає!