Розділ «Андрій Кокотюха Пророчиця»

Як показав час — пішов назустріч своїй смерті.

Мертве тіло знайшла дружина підприємця, Галина, яка перед тим усю ніч чекала на чоловіка і не могла видзвонити: телефон від пів на одинадцяту вечора перестав відповідати будь-що, крім механічного: «Абонент не може прийняти ваш дзвінок». Хай там як, Галина Коваленко виявилася останньою, хто говорив із ним.

Крім, звичайно, його вбивці.

А опер-«убійник» Андрій Шпола, виходить, виявився останнім, хто бачив Коваленка живим.

Крім, знову ж таки, його вбивці.

Пам’ять на все, що має чи може мати стосунок до скоєного злочину, в Шполи була натренована професійно. Тому він особливо не напружувався, аби точно визначити час, коли Коваленко прийшов у міліцію: двадцять перша десять. Обставини навіть складалися так, що Шпола міг точно сказати, скільки часу вони говорили і коли розсталися. Адже розмову перервав дзвінок підполковника Зарудного, мобільник зафіксував час вхідного дзвінка — 21.16. Після чого Горілий, а за ним одразу і Шпола пішли геть, лишивши Коваленка вирішувати власні проблеми.

Ну, а він за пару хвилин теж пішов геть, очевидячки, зрозумівши, що тут або не до нього, або його висміють, не прийнявши заяви, або не приймуть заяви, не висміявши, а вилаявши недоречного відвідувача, якому нема чого робити, крім як заважати працювати міліції. Потому Коваленко подзвонив дружині, попередивши, що їде у справах, буде пізно, хай вона не чекає. Нічого дивного в такому дзвінкові не було, підприємець Коваленко останнім кризовим часом таки почав виїжджати з хати раніше, а повертатися — пізніше, ніж зазвичай. Дзвонив він теж на мобільний, час дзвінка так само зафіксувався: 22.14. Годину потому Галина набрала чоловіка, аби поцікавитися, де це він є. Телефон уже не відповідав.

Вночі жінка дзвонила в міліцію — чоловік зник. Відповідь виявилася прогнозованою: загуляв. Не з’явиться за дві доби, несіть заяву, вже ж приймемо. Не знаючи, що діяти, Галина подзвонила другові сім'ї, такому собі Олегу Познякову, аби той приїхав і зробив що-небудь. Єдине, на що спромігся Позняков, — знову подзвонити в міліцію, проте отримав аналогічну відповідь. Під ранок змучена Галина, випивши після наполягань Олега коньяку, заснула.

Приблизно о шостій під вікнами проїхала машина.

Зупинилася. Посигналила.

Коваленки мешкали в приватному секторі, тому, якщо автомобіль зупинявся біля їхніх воріт та гудів попід їхніми вікнами, це означало лише одне: приїхали до них. Від різкого звуку Галина тривожно прокинулася. Позняков, схопивши для чогось кочергу від коминка, поквапився на двір. Поки біг, машина поїхала.

Залишивши під ворітьми на брудній мокрій землі мертве тіло Миколи Коваленка.

Кульове поранення в голову.

Розтин показав: смерть настала між пів на дванадцяту й по дванадцятій ночі. Треба буде визначити точнішу годину — визначать. Але поки що і цього досить.

До ранку тіло жертви лежало на бетонній підлозі — експерти виявили відповідні часточки на одязі. Слідів насилля, крім дірки в голові, на тілі Коваленка не було. Він підпустив убивцю до себе впритул, значить — знав його і, мабуть, довіряв. Нарешті, його тіло привезли просто під хату, але не викинули, поїхавши геть, а перед цим попередили домашніх, аби ті виходили і забирали тіло. Значить, це могла бути якась демонстрація. І це дійство зайвий раз підтверджує: вбивця знав не лише жертву, а також — домашню адресу Коваленка і, ймовірно, міг бути знайомий із його дружиною. Чи й навіть із другом сім’ї Олегом Лозняковим.

Ну, і наостанок інформація для роздумів. На зустріч зі своїм убивцею Микола Коваленко поїхав після того, як поговорив з опером Андрієм Шполою, вирішив не писати заяви, не повідомляти міліції про нещодавнє пророцтво щодо власної смерті. Натомість попередив жінку про якісь нагальні справи, хоча ще кілька годин тому дзвонив Галині, питаючи, що купити поїсти, бо вже вибирається в бік домівки.

Його плани різко помінялися після візиту в міліцію.

Коваленко або про щось здогадався, або… або… або…

Так чи сяк, пророцтво невідомої ворожки дивним чином справдилося.

Все це Шпола виклав увечері Горілому. Перед тим по телефону просив лишитися ще на ніч, якщо, звичайно, Сергієві нема зараз чого робити. Термінових справ у вчорашнього в’язня справді не було, нетермінових — теж. Горілий узагалі не мав жодних планів на найближче майбутнє, навіть перехотілося повертатися до колишньої жінки і бити морду її коханцю за вчорашнє. До брата додому теж не надто тягнуло, хоча там лишилися нехитрі речі — сумка зі зміною білизни та чистим светром.