Ілія здалеку спостерігав за Гоциком. У серці свербіло. Хотілося присісти поряд, сказати без пафосу:
— Брате… Дякую, що витяг мене.
І вже тисячу разів сказав би, бо кортіло до усцячки, та варто було лише відкрити рота, як перед Іліїними очима виникала мамина шкатулка. І таке виробляла! Ніяк до Гоцика не йшла. Шепотіла дурниці: що Гоцик знав про шкатулку, що врятував Ілію заради того, аби той подарував йому мамин скарб.
Ілія сердився, мотав кучерявою башкою — гнав дурні думки. Та шкатулку віддавати однаково ніяк не хотів.
«Матір Божа! І чого я мордуюся! — слушна думка виникла несподівано, коли на кухні перемішував для Гоцика гарячий трав’яний чай із медом. — Загубилася шкатулка. Поки Гоцик мене до винороба тяг, загубилася!»
Ухопив важку порцелянову кружку, заспішив до Гоцикової комнати. Простягнув йому кружку.
— Ти як?
— Краще за всіх!
— Брате… — Ілія напружився і сказав те, чого всі ці дні вимагала душа. — Дякую тобі. Якби не ти… Я потонув би.
Замовк. Насторожено зиркнув на Гоцика, бо той зараз же мав пихато відповісти: «І що мені з твого «дякую»? Де моя шкатулка?» Та Гоцик сьорбав чай, насмішкувато дивився на Ілію.
— Не потонув би, — сказав. — Там глибини метри два. Й ополонка біля берега. То ми з переляку спочатку дна не відчули.
— Однаково дякую, — уперто повторив Ілія. Почервонів і раптом додав: — Я геть усе пам’ятаю. Як ти мене врятував. Як я подарував тобі шкатулку. Чорну. Лаковану. Оце поки ти лежав… Я усі околиці облазив.
— Навіщо?
— Шкатулку шукав. У ній… грошей трохи було, прикрас. Шкода, що загубилася.
Гоцик примружив око, зиркнув на Ілію уважно.
— Загубилася? — запитав із підозрою.
— Так, — Ілія відчував, як усередині розростається клубок тваринного жаху. — Все обшукав… Немає!
— І хрін з нею, — сказав Гоцик.
Ілія щось проквоктав у відповідь, вискочив прожогом, і скільки потім себе заспокоював — усе в порядку, Гоцик повірив, а він, Ілія, — геній! — уважний Гоциків погляд переслідував навіть уночі.
Не спав. Крутився на зручному ліжку у гостьовій кімнаті, супив лоба.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати « Биті є. Гоцик» автора Люко Дашвар на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 55. Приємного читання.