Биті є. Гоцик

— Сьом… А ще обіцяв подарунок мені привезти.

— Який?

— Ну… Щось таке, що у них там є.

— Де там?

— Там, де ти був!

Тайка примружила очі лукаво, раптом гордо підняла підборіддя — чисто Ізідора.

— Як дарунок привіз, значить пам’ятав мене, — вирішила. — І слова дотримав. А як ні… не піду за тебе!

Гоцик насупився, кивнув, поліз по кишенях.

— Та немає там нічого особливого…

Намацав щось розміром з волоський горіх, кругле, з нерівними краями… Дістав — золото. Шматочок, що відколупав від золотого бруска. Простягнув Тайці.

— Тобі…

— Що це? — Тайка взяла золоту кульку, поклала на долоню.

Тьоть Люся шию витягнула.

— А-а-а… То ти серйозно.

— От ви, їй-богу! А коли це я отут жартував?!

Тайка перестала усміхатися.

— Сьом… Ти серйозно?!

— Тайко, ти здуріла? Я ж ще у школі…

Тайка віджбурнула золото, застигла. Гоцик знітився вкрай.

— Що? І тут запізнився?