Розділ «Епілог»

Тоді повернувся до свого творіння, встановив його на масивну триногу, спрямував трубку на бронзовий лист і дістав із-за пояса короткий смолоскип.

Алхімік, підійшовши, знову чиркнув своїм кресалом, смолоскип чомусь не спалахнув, а почав жевріти – і коваль підніс його до предмета на тринозі.

Пролунав вибух, і шматки рубаного металу зі свистом і гуркотом вилетіли з жерла трубки й ударили в лист, розриваючи бронзу.

Коваль задоволено хмикнув, потираючи забите віддачею плече, а алхімік урочисто наблизився до пробитого листа.

На помості стривожено вібрували два старих ятагани, дворучний еспадон Фальґрима, махайра Діомеда й інша зброя прибулих гостей.

– Ось, – гордо заявив Сааф бен-Сааф. – Запам’ятай сьогоднішній день, великий еміре Дауде Абу-Саліме – бо віднині починається нова епоха!

Усі мовчали.

П’ятирічний Абу-т-Таїб, не витримавши, наблизився до коваля Мансайї й пучкою торкнувся дітища алхіміка й коваля.

– Я скоро виросту, – сказав хлопчик. – Я скоро виросту – і тоді ти подаруєш мені її, дядьку ковалю? Правда? А собі ти зробиш іншу… Добре?

– Добре, – усміхнувся одноокий коваль. – Добре, о шляхетний Абу-т-Таїбе! З дозволу еміра Дауда, я дарую її тобі вже зараз! Хай будуть дні твої довгі й безжурні, нащадку Абу-Салімів!

– Я називатиму її, – хлопчик зажмурився від хвилювання, – я називатиму її аз-Зайда, що означає «Неприборкана»! Таке буде її ім’я!

Усі мовчали.

Блазень Друдл підійшов до дитини й довго дивився на річ, що звалася аз-Зайда.

– Хай буде проклятий той день, – тихо сказав блазень, – хай буде проклятий той день, коли зброї почали давати імена!..

І тінь здивування затуманила ясний погляд маленького Абу-т-Таїба; тінь, у глибині якої повільно згущувалася багряна пелена.