Розділ «Макс Кідрук Бот. Ґуаякільський парадокс»

— Шукайте далі.

— Чорт! — не стримався еквадорець. — Шукати щу? Якщо ти щось знаєш, розкажи мені!

Лаура ніяк не відреагувала, хоча з тону зрозуміла, що Антоніо засумнівався в ній, подумав, що вона пудрить йому мізки.

Видовженим холом термінала пролетіло оголошення про посадку: «Пасажирів рейсу ес-дабл’ю-два-вісім-шість авіакомпанії „Air Namibia“, що летить до Віндхука, просимо пройти до ґейту Е-дев’ять».

— Ти в аеропорту? — здивувався Арреола. — Куди ти летиш?

— До Намібії, — побачивши розчарування на зім’ятому обличчі, Лаура швидко додала: — На день, не більше. Тоні, я все тобі поясню, наберись терпіння. Я лечу до Намібії, щоб… — вона затнулася, не знаючи, як розповісти про Ріно (…щоб запитати поради у відставного найманого вбивці? …щоб поговорити зі святошею?), — …щоб зустрітися з чоловіком, без якого нам із тобою нічого не вдасться, який допоможе нам, Тоні. Розумієш? Я намагатимусь умовити його полетіти зі мною до Ґуаякіля.

Еквадорець трохи ожив, певно, подумавши, що Лаура вирішила привезти до Ґуаякіля професора психіатрії зі світовим ім’ям. Байдуже, що він не знав жодного такого з Намібії.

— Отже, ти прилетиш?

— Обов’язково! Я взяла відпустку на два тижні. Просто дай мені трохи часу.

— Добре, — змирився Антоніо. — Є ще дещо. Вони помирають. «Сутінкові» почали вмирати, як мухи.

— А це погано? — психіатр пожалкувала, щойно слова злетіли з уст. Лікар не має права так казати.

— Помирають найбільш буйні. За добу сконало тридцять чотири, якщо не помиляюсь. Винятково ті пацієнти, у яких за весь час перебування в Інституті не було просвітлень.

— Як саме вони помирають?

— Блюють, верещать, рвуть волосся на голові, корчаться від болю. А потім частина впадає в кому і по-тихому відходить, решта конає у конвульсіях.

Лаура могла б пояснити, що це типовий вияв передозування наноагентами NB-7ЅG або — хто знає? — якимось новішим поколінням нанороботів, хоча Тоні навряд чи повірив би їй.

— Я прилечу за кілька днів, — сказала психіатр, потому хвильку помовчала і додала феєрично підбадьорливу фразу (насправді вона не хотіла, слова наче самі зіскочили з губ): — Спробуй дожити до цього часу.

На екрані за її спиною ведучий випуску новин розповідав про катастрофу рейсу XL516 у Міжнародному аеропорту Маямі.

ХVII

Середа, 14 січня, 11:43 (UTC +1)

Джаспер-Роуд, Ґрутфонтейн, Намібія