Розділ «Макс Кідрук Бот. Ґуаякільський парадокс»

Лаура Дюпре усвідомлювала, що Тимур Коршак навряд чи стрибатиме від радощів після її слів, але настільки полум’яної реакції не очікувала.

— ЙДИ НА ХРІН! — випалив українець і поклав трубку.

ХV

Понеділок, 12 січня, 18:37 (UTC –5)

Міжнародний аеропорт Маямі Маямі,

штат Флорида, США

— Усе нормально, капітане?

П’ятдесятидворічний Аріель Домінго Квінтана, другий пілот рейсу XL516 компанії «LAN Ecuador», що летів із Кіто до Маямі, скоса зиркнув на Мігеля Суеро, свого найкращого друга, із яким не розлучався від часу служби в еквадорських ВПС. Мігель Суеро займав ліве від Аріеля капітанське крісло. Аріель Домінго був на шість років старшим і точно не менш досвідченим за свого товариша, тож мав би давно стати командиром одного з лайнерів «LAN Ecuador», проте досі літав у правому кріслі. Спочатку 2004-го у дружини Аріеля діагностували рак, і лікування, що тривало три з лишком роки — до самої її смерті, відібрало забагато часу та сил, а невдовзі по тому через проблеми з важкими наркотиками Аріель відправив до реабілітаційної клініки старшого сина. Чоловікові просто ніколи було займатися кар’єрою. 2008-го Квінтана нарешті виявив бажання пройти атестацію, однак отримати погони з чотирма золотистими смужками завадила чергова економічна криза, яка восени того року докотилася до Еквадору. Як і десятиліття тому, найбільше постраждав банківський сектор, «здулося» кількадесят страхових компаній, люди почали менше літати, і керівництво «LAN» натякнуло Аріелю, що в найближчі п’ять-шість років компанія не розширятиметься, дай Бог «утримати в повітрі» той флот, що вже є, а отже, нові командири екіпажів їм точно не знадобляться. Більшість капітанів, що працювали у «LAN Ecuador», була приблизно того ж віку, що й Квінтана, здебільшого — навіть молодшими, відтак сподіватись, що хтось із них найближчим часом склеїть ласти та звільнить місце, не доводилося. Квінтана вирішив не йти з компанії, якій віддав більше двадцяти років життя, та поступово змирився з тим, що до пенсії літатиме в кріслі другого пілота. Зважаючи на все це, звертання «капітане» в устах Аріеля зазвичай мало напівжартівливий, удавано зневажливий відтінок. Зазвичай, але не сьогодні. Дивлячись на Мігеля Суеро, другий пілот занепокоєно супився.

— Я в нормі. Все добре, — нечітко відповів Мігель Віктор Суеро.

От тільки Аріель Квінтана розумів, що його напарник каже неправду. Суеро виглядав хворим і якимось несфокусованим ще у залі відпочинку членів екіпажу аеропорту Ґуаякіля, де вони очікували на найсвіжіші метеорологічні звіти про погодні умови на шляху до Кіто та Маямі. Шкіра на його щоках набула попелясто-сірого відтінку та звисала, неначе намокла постільна білизна. Потискаючи колезі руку, Аріель здивувався, настільки гарячою та сухою була долоня в Мігеля, а ще в момент привітання вловив терпкий запах і з відразою та ще більшим здивуванням усвідомив, що капітан Суеро — фанатичний чистьоха та педант — щонайменше два дні не ставав під душ. Квінтана запитав товариша, як той почувається, на що Суеро знизав плечима, несамохіть скривив верхню губу та пробубнів щось про проблеми зі шлунком.

На передпольотному брифінгу Мігель Суеро відзначався небагатослівністю, говорив невиразно та неохоче, майже не розтуляючи рота. Голос долинав, наче крізь вату. Квінтана подумав, що так, напевно, розмовляють пірнальники під водою: ледь розтуляючи губи, щоб не випускати з легенів дорогоцінне повітря.

«Boeing 767», яким вони летіли спочатку до Кіто, а звідти — до Маямі, прибув до столиці Еквадору з Мадрида о 10:40 ранку. Квінтана та Суеро перекинулись кількома словами з екіпажем, який вів лайнер із Європи (якщо бути точним, то спілкувався лише другий пілот, капітан Суеро не зронив ні слова), після чого, не виявивши проблем, офіційно «прийняли» літак і почали готуватись до вильоту.

На брифінгу в аеропорту Квінтана із Суеро домовились, що під час сьогоднішнього рейсу Квінтана здійснюватиме зліт із Ґуаякіля та посадку в кінцевому пункті призначення, тобто у Міжнародному аеропорту Маямі, а Суеро відповідатиме за проміжну посадку та виліт з аеропорту Кіто. Зліт пройшов як по маслу, зате на шляху до столиці виникли проблеми. Спочатку Суеро повів 767-й до старого аеропорту. Новий аеропорт — «Маріскаль Сукре» — відкрили в лютому 2013-го біля містечка Табабела за 18 кілометрів на схід від Кіто, оскільки старий знаходився просто в межах міста, за п’ять хвилин ходьби від центру, і його більше не могли розширяти. Квінтана вказав на помилку, і Суеро поспіхом виправив курс, зате під час приземлення в Кіто вмолотив лайнер у смугу з такою силою, що з багажних відсіків під стелею пасажирського салону повипадали сумки. Оглядаючи шасі на стоянці перед терміналом І нового аеропорту, Квінтана думав, що їм ще пощастило, що після такої посадки ніхто з людей на борту не зламав собі ребра… З Кіто вони вилетіли майже вчасно, о 14:26, і знову з проблемами. Під час зльоту Аріель Квінтана мусив тричі повторити Мігелю Суеро, що 767-й досяг швидкості відриву, перш ніж капітан зреагував і потягнув штурвал на себе, відриваючи ніс авіалайнера від землі.

У небі над Карибським морем Мігелю Суеро погіршало. Його тілом розбігалися судоми, на лобі та верхній губі кожні десять хвилин проступали краплини холодного поту, капітан безупинно щось бурмотів, а ліве око — зі свого місця Квінтана цього, на жаль, не бачив — цілковито заплило кров’ю.

О 18:05 пілоти розпочали підготовку до посадки в Міжнародному аеропорту Маямі. Сонце щойно зайшло, але безхмарне небо зберігало достатньо світла для чудового огляду. Другий пілот, як і було домовлено, перебрав керування; капітан стежив за приладами.

Передпосадковий check-list пройшли без заминок. 767-й планомірно знижувався, підскакуючи та подригуючи на турбулентних вихорах. До приземлення лишалося не більше двох хвилин.

Зашипіло радіо, і Квінтана почув у навушниках голос диспетчера:

— Ікс-ель-п’ять-один-шість, ваша смуга — 26L, посадку дозволено, — дозвіл був формальним. Аріель завчасно вирівняв лайнер уздовж смуги та добре бачив, що вона вільна. Після офіційної частини диспетчер вирішив нагадати: — Спостерігайте за вітром.

Із ранку над аеропортом дув сильний вітер із поривами, що в довільний момент змінювали напрямок і ускладнювали посадку.

— Диспетчерська, вас зрозумів, 26L, — відповів Квінтана, кладучи руки на штурвал. — Дякую.