Розділ «Дара Корній Зворотний бік світів »

Полель, попри свою м’якість та толерантність, умів ліпше брехати, аніж Лед. У Леда, коли говорив неправду, сльозилися очі.

— Дуже приємно запізнатися, — вклонився хлопець. — Мене звати Остап. Я учень славних Учителів Посолоня, Птахи та Мирослада. Прямую до пані Ягілки з важливою місією від світу світлих. Я розшукую Мальву. Чи ви, випадково, не чули про неї?

Остап привітно посміхався хлопцям, хоч і відразу відчув, що Полель йому трішки збрехав. При словах про «завдання» від Перуна закололо в плечі, якраз у тому місці, де мав вирізаний знак правди. Перун нікуди хлопців не посилав, вони доброю волею тут.

— Ти хто такий, щоб я тобі звітувався? — нарешті не втримався Лед, і голос його був не дуже доброзичливим. — Йолкі-матолкі. Розшукує він Мальву. Теж мені слідопит знайшовся! І чому світлі довірили шукати Мальву саме тобі, що, когось досвідченішого не знайшлося?

Остап невдоволено покрутив головою і відповів на закид Леда:

— Я знаю, що Мальва була у світі Оранти деякий час, а потім чомусь опинилася в Порубіжжі. Світ Оранти — то ваша батьківщина. І ви маєте знати причину, через яку Мальва з вашого світу втекла. Можливо, ви теж Мальву шукаєте? А про завдання від Перуна просто збрехали.

— Що? А ти хто такий, щоб нас допитувати? — уже добряче розлютився Лед, спідлоба зиркаючи на Остапа. — Вештаються тут усякі пройдисвіти!

— Яке добірне товариство! От же ж не чекала! — насмішкуватий голос Ягілки почувся по той бік загорожі. Вона різким рухом навстіж розчинила браму. Хлопці сторопіли від несподіванки.

Жінка зараз перебувала в подобі карги Яги, блимаючи на хлопців своїми страшнючими очищами.

— Ну, вітаю вас, хлопці-молодці. Йменням Сварожого кола вітаю. Гарно як. Одразу троє, наче в давніх билинах про богатирів. Коней вам не вистачає та булави з шаблюкою.

Ягілка з хлопців відверто насміхалася, доливаючи оливи у вогонь своїм зовнішнім виглядом. Полель похнюпився, Лед скривився. Така Ягілка-Яга їм не дуже подобалася, але вони не раз бачили її і в такій подобі. А от Остап… Стояв безтямно та нажахано лупав очима. Згадалася дитяча страшилка про Бабу Ягу, Кістяну Ногу, яка має предовгого носа, котрий гачком спускається до верхньої губи, беззубого рота, з гнилими дуплами замість зубів. А в тих дуплах живуть бридкі смердючі хробаки… Остап гидливо скривився. Чому Мирослад його не попередив, що всі страшилки про Бабу Ягу справжні?

— І тебе вітаємо йменням Сварожого кола, шановна Ягілко, — чемно відповів Лед, який отямився першим. — Дякую тобі, що допомогла Мальві. Чи можемо ми її бачити?

— Хм… — посміхалася Ягілка, свердлячи очима Остапа та звертаючись до Леда. — А ти, мій любий Леде, не хочеш знати, чого цей молодик, якого звати Остап, теж розшукує Мальву? Ану спитай у нього.

— Навіщо? Він нам сказав чому, — хитро примружився Лед, — йому світлі дали таке завдання. Невже збрехав, йолкі-матолкі, і є шпигуном з Темного світу?

— Тю на тебе, Леде. Який з нього шпигун? — хіхікнула Ягілка. — Це хороша світла дитина, до речі, дуже-дуже талановита. Ось, наприклад, Остап відчуває, каже йому людина правду чи ні. А ще… Він коханий нашої Мальвочки, і вже це дає йому повне право її шукати.

Ягілка-Яга зробила крок та вийшла за хвіртку. Остап ледь не впав від несподіванки. Зараз на нього дивилася молода, привітна і дуже гарна жінка.

— Що? — ошелешено озвався Лед. Якби Остап виявився ще одним його братом, бо сьогодні він уже отримав сестру, то це б його не так приголомшило. — Йолкі-матолкі!

— То що, Леде та Полелю, не передумали шукати Мальву? — сумно дивилася на хлопців Ягілка.

— Чого це ми мали передумати? Замакітрила нам своїми байками голову і тішиться! — озвався насуплений Полель. — Нам потрібна Мальва і край. То де вона, Ягілко?

— Так, шановна пані, — нарешті обізвався Остап, на теперішню Ягілку приємно було дивитися. — Будь ласка, скажіть, де зараз Мальва. Адже у вас її вже немає, чи не так?