Розділ «Сергій Ухачевський Карпатський капкан»

Хелен була настільки збудженою, веселою й водночас вся кипіла невдоволенням, що Рудий, звернувши на неї увагу, заспівав:

Росла у чужім садочку

Красна черешенька —

Росла красна дівчинонька

Та й для свого ненька!

Її мати породила,

Як зацвіла вишня!

Ой, то що за дівчинонька —

Висока та пишна!

Цьоця Хвіра, котра сиділа поруч, їй на вухо шепнула:

— Що я вам скажу, дорогенька пані… то таки для вас співають вівата.

— Ето єсть хорошо? — не могла второпати Хелен.

— Це, пані, дуже добре, так добре, що ви тутка знайдете своє щастя… Це кажу вам я, цьоця Хвіра!

Вона задоволено заплескала в долоні. І тут її погляд вирізнив когось з-поміж музик. На мить Хелен завмерла, та враз спохватилася, весело випила чарку наливки; опершись на плече Крижня, перескочила через лаву.

Рудий утнув польку «Червона калина, листячко зелене». Вона підхопила ритм і раптом сама стала танцювати, так природно, ніби все життя танцювала місцеві польки. Не спиняючи свої па, вона подала руку Крижневі й витягнула його на дерев’яний поміст для танців. І вони обоє стали витанцьовувати жваву польку, крутячись дзиґою. А Рудий усе пришвидшував і пришвидшував ритм. Крижень відчув, що голова закрутилася, стишив темп і, важко дихаючи, сказав Хелен:

— Пробач, мені потрібно відпочити. Застарий я вже для таких танців.

Вона тільки всміхнулася на те й продовжила танцювати сама, не збавляючи ритму.

Захеканий Крижень сів на лаву й звідти захоплено дивився на це шаленство танку.

Трохимович не стримався, щоб не прокоментувати:

— Няпростая дамачка, Іванавіч, ой няпростая…