Розділ «Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране»

Спізнай раптово, опануй мене,

Стократ до того перебувши в людях,

Бо іншою не стануся: вода

Буває різна, та спочатку — чиста.

…Із кожним роком глибшає хода —

І тяжче усміхається Пречиста…

«Історія вбивць — як остання межа неприбулих…»

Історія вбивць — як остання межа неприбулих

Безумств і безумців, і спраглих зачаття жінок.

Бо виміри рани інакші, ніж виміри кулі,

А куля під осінь суха, як кленовий листок.

Іронія кривди: померлі лишаються вдома.

Бинти гобеленів, сувої дзеркал — в глибину.

Зачинено двері, і полум'я зводить судома,

А тіні, а тіні, а тіні ідуть на війну.

Підійду впритул — ти не зможеш мене розстріляти,

Не зможеш втекти, розрядивши пекельний наган.

Самотня собі, я для себе і батько, і мати,

Осіння бджола і холодний від поту туман.

Знівечила відстань, тож маю молитися Богу.