Розділ «Сергій Жадан Життя Марії»

було відчуття, що не просто стоїш під дощем,

а стримуєш, як умієш, його потоки.

Зупиняєш їх, відводиш від теплих ґрунтів,

не даєш їм залити пташині гнізда й нори заячі,

виводиш усіх, хто йшов,

втішаєш усіх, хто хотів.

Всіх рятуючи, всім заважаючи.

Прокидайся. Доки ти спиш, трамваї чуються винними…

Прокидайся. Доки ти спиш, трамваї чуються винними,

завмирають на розі, витримують паузу.

Доки ти спиш, час за твоїми вікнами

ходить навшпиньках, аби не зчиняти галасу.

Доки ти не прокинешся, він чекатиме,

зовсім не поспішаючи й не минаючи,

і місто з його поетами і плакатами

теж чекатиме, нетерпляче і гаряче.

Доки ти не збереш до купи речі і спогади,

все, що тебе лякало і заспокоювало,

снам і тіням так легко буде тебе полохати,

сидячи на плечі, ходячи довкола тебе по колу.