Розділ «Сергій Жадан Життя Марії»

підіймаючи глину й штовхаючись крізь коріння.

Ховайся за туманами і дощем,

за ранковою глибиною.

Все одно, якщо ти й підеш кудись іще —

тільки разом зі мною.

Куди тобі взагалі без мене текти?

Куди зникати з липневого молу?

Скільки разів я пробував звідси втекти —

а завжди повертався назад,

ідучи по колу.

Скільки я намагався

забути це коротке ім’я,

скільки хотів позбутись цього обличчя,

але в усьому, що діялось,

була воля своя,

була світла жорстокість

і ніжність убивча.

Була безмежна радість,

був безкінечний щем,

був присмак удачі, присмак мороки,