Розділ «Сергій Жадан Життя Марії»

любов підіймається тілом,

як гріта ртуть.

Прогріваючи горлом

промерзле скло.

Над усіма алеями,

над домами.

Коли ти спиш,

коли нічого немає.

Коли немає навіть того,

що завжди було.

…Тримай це відчуття

солоду й гіркоти,

відчуття пекла,

що в пальцях тобі запеклося,

коли торкаєшся її одягу і волосся,

коли простягаєш їй руку,

виводячи з темноти.

Це вона всотується в хребта високу пітьму.

Це вона чередами жене

золоті заметілі.