Розділ четвертий

— Те, що ви зараз розповідаєте, я вже, здається, бачив, — і, зауваживши здивовані обличчя колег, пояснив: — Ні, не насправді, а у своєму сні. Начебто переді мною — якесь вікно і я крізь це вікно бачу, як молода красива жінка вривається у кімнату, а перелякана Шеншина з усіх сил намагається від неї втекти, та їй це не вдається. Я бачив, що вона кричить, але, як уві сні, нічого не чув. Потім страшна красуня зірвала з килима шаблю і двома ударами розсікла Шеншину навпіл.

Орлов дуже уважно подивився на Кримського-Корсарова і запитав:

— А який одяг був на господині?

— На ній була нічна сорочка з червоними шовковими китицями. Ця сорочка застібалася на грудях.

— А як була одягнена жінка, яка вбила Шеншину?

Кримський-Корсаров задумався.

— Вона була у сукні, так-так, у сукні чорного кольору… А якщо вам цікаво, який килим мені наснився, то скажу. Це був туркестанський килим. Повірте, на цьому я розуміюся. Килим був просто чудовий!

— А з вами щось подібне раніше бувало? Ви бачили такі сни?

— Інколи. Але, як правило, якісь безглузді. Вони не мали нічого спільного з реальністю. У дитинстві мені наснився сон про те, що мій батько спить з моєю рідною тіткою, сестрою матері, яка, посварившись з чоловіком, на кілька днів приїхала до нас.

— А ще?

— Бували й інші сни. Наприклад, у Петербурзі я бачив сон, якого ніяк не можу забути. Сон абсолютно безглуздий і, більше того, сороміцький. Навіть незручно його переповідати.

— Але ми вас дуже просимо.

— Це був сон, достойний пера Гофмана. Уявляєте, мені наснилося, неначе один наш колега, відомий російський поет, віддається по-збоченськи молодому гусарові, а інший, також відомий російський поет, і, Господи, чого лише людина не побачить уві сні, висмоктує кров з горла якоїсь дівчини, а поряд стоїть його дружина і допомагає тримати цю дівчину.

— І як ви можете пояснити ці сни?

Кримський-Корсаров лише руками розвів.

— Максиміліане Олександровичу, — голос Орлова вже ледь тремтів, — дозвольте вас запитати, кого ви бачили у цих снах? Повірте, це має для мене дуже велике значення. Клянуся, що ніхто не дізнається про те, що ви сказали!

Кримський-Корсаров, ледь почервонівши, відповів:

— Ну, той перший, з гусаром, був Мстислав Кузьмич.

Буревий голосно засміявся:

— Ви бачили просто віщий сон.