Розділ «Тарас Антипович Помирана»

— А… Та навалилося всяке, пробую розгрібать, — підвівся Нельсон.

— Навалилося, значить. А люде кажуть, шо ти до Майї шари підкотив!

— Не було такого! Ми словом перекинулись раз чи два…

— Раз чи два… Дивись, бо повириваю все! — ляснула вона його нижче пупа.

— Брешуть, язики б вузлом позав’язував. Ти вір мені, і всьо.

— А шо ти такого зробив, шоб тобі вірить? — натиснула Божена.

— Я конкретно роблю, шоб ви всі по ходу з голоду не здохли! — знайшовся Нельсон.

— І шо — нагодував уже когось? — підняла вона багряну «брову». — Людва йде за тобою, а ти сам знаєш, куди ведеш?

Болісної паузи, що повисла між ними, було не так просто позбутися.

— Ти менше наперед думай. По порядку думай! От, давай протез помастим — скрипиш, як ханакус, — зійшов із мінного поля Нельсон,

Після побіжного огляду вибрали найтонше пряме камінь-дерево, на якому не було і сліду від гілок. Не надто плечистий Гена — і той міг обхопити його руками. Воно стриміло неподалік від трубопроводу, як рівна чорна паля з химерним візерунком скам’янілої кори.

Першим до діла узявся Гектор із сокирою в руках. Після двох десятків ударів по стовбуру йому вдалося розкришити верхній шар кори.

— Йуханун… — прокоментував він свій жалюгідний результат.

Нельсон спробував бити в те ж саме місце тупим краєм сокири. Потім Базука колупав стовбур стамескою і гамселив по ній молотком. А Пабло і Захур поперемінно зламали об камінь-дерево два полотна ножовки по металу. Підсумком колективних зусиль стала помітна, хоч і не надто глибока, щербина на стовбурі.

— Чого ж воно напилося, шо таким стало? — Нельсон притулився лобом до дерева, так наче цей контакт мав допомогти розкрити природу і властивості матеріалу.

— Стоки з Корита, — припустив Захур.

— Які там стоки! Із-за Колючки пробралися Темні Жиди і травонули земляні води своєю жиддю, — авторитетно повів Кабигроб. — Жидь — то мазут такий, яким вони ходять по нужді, алдапакус. Значиться, запустили під землю ту жидь, а коріння й напилося і погнало догори, по гілках. А тепер от.

— Який це лободзип тобі сказав?! — запалився Базука. — То не Жиди були, а Мараби! Од жиді дерево не затверділо б, а розплавилось.

— Ну, де ви такого наслухались, тапок-таб’є?! — не витримав Нельсон.

— Та кажуть… — невпевнено промимрив Базука.