Розділ «Оповіді визволителя»

3

Солдатів Радянської Армії годують гірше, ніж будь-яких інших солдатів в нормальних країнах, і в перший день на губі, після того, як цілий день голодним він провів на морозі, після немислимих навантажень навіть звиклий до всього солдат не може все-таки побороти в собі відрази до того, що на губі прийнято називати вечерею.

У перший вечір він не може доторкнутися до того, що називається їжею. Він ще не готовий змиритися з тим, що їсти доводиться не з окремої, нехай навіть собачої, миски, а із загальної каструлі, куди налито місиво, що віддалено нагадує суп або кислі щі. І поки в ньому борються голод і почуття відрази, слід коротка команда: «Встати! Виходь шикуватися!» Після короткого мерзенного заходу під назвою «вечеря» відбувається вечірня перевірка.

Під стелею коридору в морозної серпанку тьмяно мерехтять жовтуваті лампи. Губа вишикувана. Губа не ворухнеться. Вечірня повірка! Губа чекає команду! І після швидкої переклички команда лунає!

— Десять секунд... роздягайсь!

І звідки тільки в цей момент береться спритність у людей, що втомлені до смерті? Це дивно, однак сотні людей цілком вистачає десяти секунд для того, щоб повністю роздягтися догола. Правда, кожен губар довго і ретельно готується до цієї команди. Ще під час вечері він потайки розстебнув по одному ґудзику на рукавах, щоб по команді на кожному рукаві розстебнути довелося не по два, а лише по одному ґудзику. Всі ґудзики на комірі гімнастерки лише здаються застебнутими, а насправді краєчок кожного ґудзика вже втоплений ледь в петельку: лише смикнув за воріт, а всі п’ять ґудзиків відразу й розстебнув. Велика справа — досвід! Кожен солдат знає десяток таких хитрощів.

— Перша шеренга, три кроки вперед, кроком руш! Друга шеренга, кру-гом!

Обидві шеренги вперлися обличчя до протилежних стінок коридору. Голі. По бетонній підлозі вітер жене поодинокі сніжинки.

— Нахились! Розсунь!

І поки нахабні єфрейтори, майже як на радянській митниці, риються в кинутих на підлогу гімнастерках, штанях і брудних онучах, капітан Март’янов, начальник гауптвахти, або його заступник молодший лейтенант Кірічок проводять священний ритуал огляду наших дуп. Операція відповідальна: а раптом хто на роботі цвяха підібрав, в дупі його проніс, а вночі кровиночку собі пустить на нарах? Вдень-то конвойний за ним весь час спостерігає, а вночі хоч камери і освітлені сліпучим світлом, та до біди недалеко. Або хто недопалок в дупу заначив та вночі і закурить потихеньку!

Операція ця вимагає особливої вправності; видно, тому єфрейторів до неї не допускають, нехай в брудній білизні риються, а тут тільки офіцер Радянської Армії може впоратися!

— 15 секунд... одягайсь!

Губу розводять по камерах, і починається оправлення.

4

Губа — не в’язниця. Тут параша не призначена.

Різниця між в’язницею і губою величезна. Тюремники мають багато часу для впливу на ув’язненого. Керівництво ж губи в часі обмежене, тому воно, природно, прагне максимально наситити програму перебування солдата на губі і тому використовує будь-які або навіть всі без винятку природні людські потреби в виховних цілях.

Для максимального посилення виховного впливу відправлення природних потреб на губі перетворено в ритуал, який проводиться під пильним наглядом керівництва.

Після розводу губарів по камерах конвой і постійний склад губи, іноді включаючи самого начальника, займають свої пости, і ритуал починається. Гримнувши замками, в камеру входять єфрейтор і двоє конвойних. Губарі вишикувалися і підрівнялися, як на параді. Єфрейтор знехотя тицяє в груди першому брудним пальцем:

— Пішов!

Губар, зірвавшись з місця, мчить коридорами і сходами. Конвой на всіх кутках і поворотах підбадьорює його: