TextBook — Та скажи, як називався?
— Та Іван.
— Та який Іван!?
— Наконечний, прошу пана.
Гробман зачав нишпорити в поличках, знайшов лист і дав бабі.
— Оставайте здорові, та дай вам Боже панованнє щасливе.
На пошту прийшла сільська дівчина.
— Прошу пана, я прийшла по казати.
Старий обернувся до неї з квасним лицем.
— Що маєш показати?
— Та, прошу пана, я прийшла по тото, що єгомость з Голодівки читають.
Мала на увазі ґазети.
Прийшла міщанка, донька Гробманового брата, що був стельмахом в містечку.
— Добрий день…
Старий глянув крізь окуляри.
— А, добрий день. Що там скажеш доброго?
Міщанка розвинула рецепіс* з хустини, старий виймив з шухляди грошовий переказ і переглядав його.
— То від твого сина. Посилає тобі 4 корони. А то треба підписати.
Міщанка всміхнулася ласкаво.
— Я би просила, аби стрий підписали за мене, бо я не вмію.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Потойбічне. Українська ґотична проза XX ст.» автора Винничук Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Михайло Яцків“ на сторінці 2. Приємного читання.