TextBook Я завжди знала, що батько Гордій – ще й батько близнючок Надії і Марії.
Але він того так і не взнав.
Якби ж то він те знав із самого початку…
Потім я поняла, яку ошибку зробила, поїхала до вас у Приграддя, узнала, де живете, бо дехто по селі вже дузнався. Думала, батько живий, то скажу йому правду про його і Устининих дочок, але не вспіла.
Пробачте мені.
І моїй матері теж пробачте. Їй навіть більше пробачте, ніж мені. Бо всі ми грішні, а моя мати – то, може, й більше од усіх грішна. Тільки не просіть, бо не скажу, чого. Ви й самі догадаєтеся, як захочете й добре подумаєте…
Бо од правди не втечеш. Хіба, можеш умерти, так її й не узнавши.
Як сталося з Надькою.
Як сталося з Устиною.
І як сталося з моїм батьком Гордієм Маковієм.
З нашим батьком.
І вашим рідним дідом.
…Тема наступної виховної години, яку Лія Павлівна Маковій старанно готувала для своїх третьокласників, звучала так: «Прийти додому, запитати в діда: хто він?»
Ж. К.
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гордієві жінки» автора Куява Ж.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Епілог“ на сторінці 2. Приємного читання.