Розділ «Частина IIІ Стріли над степом»

Козацький оберіг

Друзі залишили коней, залізли на пліт, і Голота довгою жердиною, зробленою з молодого деревця, відштовхнувся від берега. Провівши очеретяний човен між плавнів, Голота виїхав на чисту воду, і невдовзі вони пристали до Червоного Кута. Данько першим зіскочив на берег і, загрузаючи ногами у в’язкій червоній глині, почав вибиратися по крутому підйомі.

Ледь вилізши на схил, Данько озирнувся й побачив, як з-за рогу острова повільно випливає велика галера. На її щоглі тріпотів довгий чорний прапор. Із зображенням Хреста і Дракона!

Не встиг Данько отямитись від несподіванки, як з одного із отворів у борті галери вихопився клуб диму. Почувся свист, і позаду Данька піднявся високий стовп червоного пилу. Від вибуху у хлопця заклало вуха, він впав на землю, обхопивши голову руками. Йому здалося, що гармата поцілила в його батька та козака Голоту, і що їх назавжди поховали під собою пласти червоної глини. Але через мить майстер і козак підвелися і, вкриті з ніг до голови червоним пилом, побігли по схилу. Данько побачив, як від галери відчалило кілька шлюпок з озброєними людьми й попливло до острова. Майстер і Голота нарешті добігли до Данька. З боку галери знов почувся глухий гуркіт гарматного пострілу.

— Лягай! — крикнув Богдан і, схопивши сина за плечі, упав разом з ним на землю. Данько почув, як над його головою просвистіло гарматне ядро, і через мить земля здригнулася під ним.

— Уперед, до скель! — крикнув Голота, і вони побігли до брил, що біліли попереду, час від часу падаючи на землю, коли чули звук гарматного пострілу. Нарешті їм вдалося добігти до вузької розщелини між двома скелями. Данько озирнувся: позаду залишилося декілька глибоких ям від гарматних вибухів.

Пробравшись улоговиною, Данько, майстер Богдан і Голота видерлися на кам’яне плато і, тяжко дихаючи, зупинилися на гранітній плиті. Постріли з галери припинилися, але тепер друзі побачили, що близько сотні вояків видерлися на глиняний схил Червоного Кута й біжать до скель.

— Ну ось що, Даньку, — ледь переводячи дихання сказав майстер Богдан, — біжи прямо до кам’яного хреста — він за тією грядою, а ми їх затримаємо.

— Здається, це кнехти магістра Луціуса, — похмуро дивлячись на ворогів, які невпинно наближалися, промовив Голота, — нічого, не переймайся, ми якось їм раду дамо. Тут більше двох не протиснеться. Так що на рівних битися будемо.

З цими словами він передав свою шаблю майстру Богдану, витяг з-за пояса довгий кинджал і поклав перед собою на граніт, а з кобур, що висіти у нього на поясі, дістав два пістоля.

— Нехай спробують наших козацьких галушок, — стиха сказав Голота, зводячи курки.

Данько відчув, як у нього сперло горло. Він безпомічно стояв, стискуючи в руках сагайдак зі стрілами. Майстер Богдан відчепив від пояса Меч Зберігачів і протягнув його Данькові.

— Тепер наша доля у твоїх руках, — стиха сказав він, — біжи, ти знаєш, що робити.

Данько взяв тремтячими руками Меч, постояв мить, обводячи поглядом суворі обличчя батька і козака Голоти, і побіг через плато до скель, що виднілися вдалині.

Він біг і чув, як позаду гримнули два постріли, і залунали розпачливі крики.

Данько проскочив між скелями й застиг на місці. Прямо перед собою він побачив високий камінь, на якому було вирізьблено хрест, точно такий, як на Печаті Зберігачів. Перед каменем із хрестом лежав інший, менший камінь, витесаний у формі округлої чаші, посередині якої було три виїмки — одна у формі меча, друга, трохи менша, нагадувала обриси сагайдака, а третя, кругла, була зовсім маленькою.

Данько глянув на сонце. Йому треба було покласти Печать, Меч і Стріли в кам’яну чашу рівно ополудні. Сонце вже наближалося до зеніту.

Хлопець підійшов до кам’яної чаші й обережно поклав Меч у вибоїну. Потім Данько взяв сагайдак і нахилився над чашею. Раптом він почув, як хруснув камінь під чиєюсь ногою, підняв голову — навпроти нього стояв магістр Луціус.

Магістр дивився на хлопця, і його губи кривилися в ледь помітній посмішці. При боці пана висів тонкий меч, на панцирі шкірилася вовча паша. Магістр простягнув руку:

— А тепер віддай мені Печать і Стріли степового вітру, — тихо сказав він, але в цих словах Данько відчув подих смерті. З-за спини магістра Луціуса вийшло двоє здоровенних кнехтів. У руках вони тримали довгі алебарди.

Данько зробив крок назад.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Козацький оберіг» автора Білий Д.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина IIІ Стріли над степом“ на сторінці 33. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи