Розділ «Частина IIІ Стріли над степом»

Чоловік ледь помітно посміхнувся:

— Бач, майстер Орест сам знайшов тебе. Так що розповідай.

Данько трохи помовчав, роздумуючи, чи варто вірити цьому незнайомцю. Раптом він згадав слова свого батька про те, що й у майстра Ореста має бути такий же хрест на правиці.

— А ви мені спочатку свою праву руку покажіть, — сказав він чоловіку, прямо дивлячись у його пронизливі очі.

На мить в очах чоловіка майнуло здивування, але він задер широкий рукав, і Данько ясно побачив на руці з могутніми м’язами такий же хрест, як і в його батька.

Данько полегшено зітхнув і зняв із шиї Печать Зберігачів.

— Я син майстра Богдана, — промовив він і накреслив Печаттю таємний знак.

Орест взяв Печать Зберігачів, уважно роздивився її, повернув хлопцеві й сказав:

— Ну, а тепер розповідай.

І Данько коротко розповів про свої пригоди та про халепу, у яку потрапили його друзі. Коли він закінчив, майстер Орест промовив:

— Ну що ж, не варт гаяти часу — треба врятувати алхіміка і княгиню Ярину, а потім відправимося в гори, для того щоб викувати меч для Оберега.

Глава 7. Засідка коло Білої скелі

— Як же ж ми їх порятуємо? — запитав Данько.

Майстер Орест махнув рукою:

— Та щось придумаємо! — і пішов швидкою ходою кудись у лісову хащу. Данько, ледь встигаючи, біг за ним. Вони швидко піднялися на гору, і майстер Орест уважно озирнувся навкруги.

— Бачу, треба моїх опришків кликати, — повільно сказав він і пронизливо свиснув. Свист прокотився над горою, мов раптовий вітер. Данько аж вуха затулив, з повагою дивлячись на майстра Ореста. Той постояв, прислухаючись до тиші, що настала тільки-но стихла луна від свисту.

— А тепер пішли, — суворо наказав майстер Орест і почав спускатися з гори майже непомітною стежкою. Але не встигли вони пройти і трьох десятків кроків, як з-за стовбура високого бука з’явився високий вусатий чоловік, одягнений як і майстер Орест. За чересом у нього було два пістоля, а в руках він тримав лук.

— Що чути, друже Василю? — звернувся до нього майстер Орест.

— З княжого маєтку сьогодні вранці виїхали зо два десятки вершників, — відповів Василь, — вони охороняють візок, у якому знаходяться двоє людей у кайданах. Здається, це княгиня Ярина й алхімік Зенон. Супроводжує їх якийсь чоловік у сутані, мабуть, інквізитор і та відьма, що із магістром Луціусом завжди перебуває.

— А скільки вас зараз на горі є? — запитав Орест.