— Таємні тіні – квіти ночі –
Це душі білених дерев
До місяця летіти хочуть,
Та вітер їх не забере, – продолжил оябун строки любимого поэта. – То ви знаєтесь на поезії, містер Лі? Китайська розвідка вивчає вірші Антонича?
Лифанчук ухмыльнулся и развeл руками.
— Врешті-решт, це ми, китайці, навчили поезії вас, японців, – сказал Лифанчук.
— Між іншим, моє прізвище Куриленко, – сказал оябун, – Грицько Куриленко...
И оябун улыбнулся обаятельно, показав первоклассные зубы.
Дебил протянул Гале обезьянку-амулет.
— Це не ви загубили, принцесо? – подобострастно сказал он.
— Ой, – сказала Галя, – и цапнула себя за шею. – Вітасік, і ти тут? – Она взяла амулет и положила в карман.
Витасик ухмыльнулся скромно.
156. ИНТ. КРАМАРЕНКИ. СЕЛЬМАГ. ВЕЧЕР.
— Дурдом, – сказала Галя. – Дурдом та й годі.
Это мы увидели на экране телевизора. Борис Петрович, Саша Газ, Жора Сексмашин и продавщица Света пялились в ящик. Света сладко плакала, Борис Петрович вытирал украдкой набежавшую скупую слезу, Саша Газ плюнул в стакан с остатками сока и выбросил пакет на улицу в открытую дверь.
— Налий, Жорка, – сказал он, – Блядь, чуть вампірами не стали!
Жора Секмашин разлил водку в гранeные стаканы. И подытожил метко:
— За ето і вип’єм! А ти чого плачеш, дура? – спросил Жора у Светы.
— Мущіни... Шо ви вопщє понімаєте? – сказала зарeваная Света.
157. ИНТ. ОТЕЛЬ «ХАЯТТ». ХОЛЛ. ДЕНЬ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Африка, сни » автора Подерв'янський Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЦЕНАРІЇ“ на сторінці 85. Приємного читання.