Розділ «П’ЄСИ»

Входить Пєлагєя Нилiвна, мать з великої букви – ум, чєсть i совiсть нашої епохи, з слiдами билой краси на лiцє i тєлє.

Пєлагєя Нилівна:

На цій галявині тайожній заповідній

Здається, не змінилося нічого

За двадцять років. Так же буйно квітне

Химерний кущ, який прикрасив ти

Моєю сукнєю дівочою... Тоді

Були маневри – танки, самоходки

Несамовито продиралися скрізь гілля пиржача,

Воняло дізєлями, паленой рєзіной і тройним одєколоном,

Армійські пахощі домішувались до тайожних квітів,

Цим коктейлем ми дихали

В перерві між коханням, і тепло

Концентрувалося у мене в животі,

Отут – такий маленький апельсин червоний,

Щоб потім перелитися в тебе,

В тебе, коханий...

Генерал Власов:

Ще вчора, на нараді у фюрера,

Перед інструктажем німецьким педантичним,