Розділ «П’ЄСИ»

Труп: Соня, Соня, як можна спати в таку ніч!

Раптом двері в трупарню відчиняються і випльовують Кам’яного Долбойоба, який падає на запльовану підлогу, як дохлий пацюк. На мить в дверях з’являється рогатий силует Чорта з автоматом на шиї.

Кам’яний Долбойоб (до Чорта): І куда ета я папал?

Чорт: Молчі, прідурок! Вологодскій конвой шутіть нє любіт!

Чорт зачиняє двері. Кам’яний Долбойоб і труп якийсь час сидять мовчки.

Кам’яний Долбойоб: Ви в Масквє бивалі?

Труп: Я тебе раз переїбу — і вся Масква! Пойняв?

Кам’яний Долбойоб: Яснєнька… Чайку б сєчас…

Тихо грає ніжна музика. Труп і Долбойоб сидять на цинкових столах, охопивши коліна, і мріють. За дверима хропить мертвий сторож. Велика зелена муха, яка потай залетіла в трупарню, нудиться життям і противно дзвижчить. Під звуки мухи завіса повільно опускається.

ЗАВІСА.

Йоко і самураї

Бабайота, самурай.

Йоко, жінка Бабайоти.

Сімамура, самурай-найманий вбивця.

Ісідзукурі, безпринципний самурай.

П’ять самураїв, друзі Сімамури, самураї-покидьки.

Перший, другий і третій самураї, самураї-ґвалтівники.

Сікура, японське дерево, що весь час цвіте.

В хащах японського очерету чвалає самурай Сімамура. Гострі червоні оченята на його потворному обличчі раз у раз зиркають у різні боки, один довжелезний меч чіпляється за очерет, другим Сімамура прорубає собі шлях. Поступово кремезна самурайська постать зникає, залишаючи за собою слід в очереті, як буває, коли по лісу гуляє дикий кабан.

Японський пагорб, на якому цвіте сікура. Біля неї стовбичить, приклавши руку до чола, самурай Ісідзукурі. Він напружено дивиться в очерет. Очерет зловісно шелестить.