Ахванасій (до Хабібуліна): Стоїмо, бля, а він летить, бля, так Савка як запиздячить, бля. Кажу: «Піздец, нахуй», – а Савка: «Ніхуя собі», – та палкою як переїбе, каже: «Чмо йобане». Знаєш Савку? А я забрав, оце борщ зваримо. Ніхуйово пагулялі.
Савка (плює): Нє дєлай волни, Хваня.
Хабібулін (осматрює забитого орла): По-вашему, ето сич називається?
Ахванасій: Шо за сич, блядь, ніхуя не просцу.
Савка (внєзапно): Чурка йобаний, блядь, чєрез мінуту віжу борщ на столє, кругом всьо блєстіт-свєркаєт! Шо не ясно, бля?
Хабібулін бистро зникає, несучи з собою орла.
Ахванасій: Йобані чурки заїбали, нахуй.
Ахванасій підбира люльку, набиту кізяком, покинуту Хабібуліним, і пале її. Мимо проходить Горгона Пилипівна, сестра забитої Савкою Митродори Пилипівни, вдягнута туристкою.
Ахванасій: Диви, Савка, мамка нехуйова.
Савка: Я таких мамок, Хваня, тоннами на хую вєртєл.
Ахванасій: Було б время, можна було б зайнятися. Неохота тока мудохатися.
Горгона Пилипівна: Рєбята, ви нє студєнти, случайно?
Савка (спльовує): Ми доктори, нахуй.
Горгона Пилипівна: Зачєм же ви так грубо? Я к вам по-харошему. Вот у меня сєстра в городє, она тоже студєнткой била, так, знаєте, інтєрєсно – новая жизнь. А у молодьожі сєйчас вообщє тяга к знаніям. Я б, кажется, всьо б отдала, чтоб знов ето всьо пєрєжіть – такой ето кайф. Так, что лі, по-вашему, називаются еті ощущєнія? Ви нє смотрітє, што я старая, я ваші еті молодьожниє слова знаю, сама такая була. І випить могу, і поговоріть, і поспоріть. Ну от, скажітє – хто ваш любімий поет? У мєня такоє мнєніє, єслі чєловєк нє любіт поезію, он сам сєбя обкрадиваєт, мне жалко такого чєловєка! Ілі, когда я віжу, молодой, культурний чєловєк бьйот кота, ето ж он сам сєбя обкрадиваєт, ето ж он нє кота бьйот, а сєбя! А ви говорітє! Для мєня, єслі чєловєк нє любіт пріроду, нє любіт животних, нє знаєт поезію родного края, он для мєня нє существуєт!
Під час балачок Горгони Пилипівни Савка і Ахванасій сидять мовчки, дегенеративно відкривши роти, як то роблять хворі на аденоїди, і мовчать.
Горгона Пилипівна: От я смотрю на вас: молодиє, здоровиє, умниє, всьо у вас єсть, – і завідую вам по-харошему. Всьо у вас впєрєді!
Ахванасій: Заїбала нас тут, шось пиздить, а шо – хуй просциш.
Савка: Переїби, шоб не пизділа.
Ахванасій пиздить Горгону Пилипівну. Горгона Пилипівна падає довго і важко, як мішок з гавном. Входить Хабібулін з відром, у відрі кипить борщ, зварений з орла.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Африка, сни » автора Подерв'янський Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „П’ЄСИ“ на сторінці 130. Приємного читання.