Розділ «Рейс поза розкладом»

— Як ви сказали?

— Користування літапаратами в нас заборонено. Невже ви ніколи не чули про єдину планету, де люди ведуть природній спосіб життя? Єдину в секторі А, я маю на увазі.

Іншим разом я не змовчав би: навіщо ж викликати пілота з іншого кінця галактики, коли ти належиш до сектора А? Та зараз було не до того. Звичайно, перед відльотом мене попереджали про чудасії цієї планети, але щоб настільки… Виходить, польоти для них — річ ненормальна? А я тоді хто? Я й народився на автоматичній станції десь між двома трасами сектора Б. Цікаві люди тут живуть!

— Виходить, у вас зовсім нема на чому літати?

— Так.

— А як же зорельоти?

— Це не наші кораблі. Співдружність надає їх нам, оскільки має потребу в натуральних продуктах, які постачаються Капаридою.

Значить, доведеться-таки повзти мобілем. У них тут хоч дороги є, чи вважається, що від печери до печери надійніше ходити пішки? Стоп, а «бабка»? Адже ці машини на атмосферних планетах використовуються просто як транспорт!

— А якщо на «бабці»?

Ледок подивився на мене з сумнівом:

— Річ у тім, що в нас перельоти заборонені…

— Але я іноземець, а за нашими законами переліт — це не злочин! Зрештою, я міг і не знати про заборону.

— Ви вже знаєте. Політ небезпечний для людського життя.

— Якби ваші предки керувалися цим правилом, Капарида залишилася б незаселеною! — роздратовано кинув я.

— Не будемо вдаватися до дискусії, — сухо порадив Ледок, — вирушайте до мерії та привезіть дозвіл на політ.

Я з’їздив у місто, де отримав дозвіл дуже швидко, але Кира в повітряний простір планети не допустили, й довелося його залишити в космодромному ізоляторі разом з великим запасом консервів.

«Бабка» здійняла хмару бризок і дрібних істот, пірнаючи в болото.

Скалічені крила відразу вкрилися водою, і незабаром тільки чорна пляма серед розірваної зелені ряски нагадувала про те, що сталося.

Запала тиша. Оглушлива тиша. Вона давила на скроні й туманним маревом колихалася перед очима. Екрани зовнішнього огляду були мертві, не світився жоден індикатор, мовчав зв’язок.

Ватіш довго шукав на панелі потрібну кнопку, а коли знайшов, вдавив з такою силою, що пальці побіліли.